Росія має набагато більше людей, більшу економіку та потужнішу армію, ніж Україна. За всіма правилами, вона мала знищити Україну на початку війни. Те, що цього не сталося, те, що війна йде вже другий рік, а Київ має хороші шанси відновити втрачені позиції — в значній мірі пояснюється тим, що , що Україна має багато союзників, а Росія — ні. Про це у колонці для The Washington Post пише Макс Бут — колумніст Washington Post, старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин.
За оцінками Кільського інституту світової економіки, після російського вторгнення Сполучені Штати та Європа пообіцяли надати Україні приблизно 100 мільярдів доларів військової та економічної допомоги. Це включає і дедалі більш складне військове обладнання, починаючи від систем протиповітряної оборони Patriot і закінчуючи танками Leopard 2 і M1A2 Abrams, надання яких було анонсоване минулого тижня.
Росія також потребує зовнішньої допомоги. У її війська закінчується все: від артилерійських снарядів до дронів і ракет. Але наразі лише дві відомі нам країни-ізгої — Іран і Північна Корея — готові надати Кремлю військове обладнання. Для решти в пріоритеті Україна.
Найбільшим відсутнім військовим постачальником Росії є Китай — найпотужніший у світі експортер високотехнологічних товарів і четвертий за величиною експортер зброї. Пекін міг би зіграти для Росії таку ж роль, яку Сполучені Штати відіграють для України. Якби це сталося, шанси на перемогу Росії зросли б експоненціально. Але цього не сталося, що свідчить про те, що на практиці існують чіткі межі «безмежної» дружби, яку президент Росії Володимир Путін і президент Китаю Сі Цзіньпін проголосили всього за кілька тижнів до російського вторгнення в Україну 24 лютого.
Сі намагається балансувати між Заходом і Росією, тим самим створюючи потенційні можливості для адміністрації Байдена.
Пекін радо продовжив торгівлю з Росією на вигідних умовах. Китай та Індія замінили Європу у рейтингу головних покупців російської нафти та газу, які подешевшали через санкції Заходу. Натомість, за словами дослідників із Silverado Policy Accelerator, Китай став найбільшим джерелом імпорту для Кремля — зокрема напівпровідників, які потрібні Росії для виробництва як цивільного, так і військового обладнання.
Через те, що Apple і Samsung припинили продавати смартфони в Росію, Китай в третьому кварталі 2022 року захопив 70 відсотків російського ринку. Ця двостороння торгівля опосередковано субсидує військові зусилля Путіна — і, у випадку з мікрочіпами, дає Росії можливості для виробництва зброї.
Але не варто забувати, що Китай до вторгнення також мав міцні економічні відносини з Україною. Дійсно, як зазначив мій колега з Ради з міжнародних відносин Цзун’юань Цзоі Лю: «До 2019 року Китай замінив Росію як найбільшого торговельного партнера України, ставши найбільшим імпортером українського ячменю та залізної руди, тоді як Україна обігнала Сполучені Штати, ставши найбільшим експортером кукурудзи в Китай».
Міністр закордонних справ Тайваню Джозеф Ву сказав мені, що Китаю вигідна тривала війна в Україні, оскільки це відверне Захід від Китаю, а той отримуватиме від Росії енергоносії за низькими цінами.
Можливо й так, але Китай не в захваті від економічних зривів, спричинених російським вторгненням. Будучи найбільшим кредитором для країн з низьким рівнем доходу, Китай має турбуватися про те, щоб отримати виплати від тих країн, чия економіка постраждала від стрімкого зростання цін на сировинні товари.
Китайські дипломати приватно розповідали європейцям, що Сі не знав про російське вторгнення заздалегідь і йому довелося екстрено евакуювати 6000 громадян Китаю в Україні. Сі також публічно висловив «питання та занепокоєння» щодо російського вторгнення та заявив Путіну про неприйнятність використання ядерної зброї.
Сі є несентиментальним практиком, прихильником realpolitik, а отже він не хоче опинитися на боці країни, яка може програти.
На основі розмов із китайськими офіційними особами Financial Times повідомило, що «Китай тепер вважає ймовірним те, що Росії не вдасться перемогти Україну, тож із цого конфлікту Москва вийде значно ослабленою економічно та політично».
Іншими словами, переможена Росія може бути не дуже корисним майбутнім союзником для Китаю — країни, яка й без того має небагато друзів у світі. І Китай, як найбільша торгова держава світу, не може дозволити собі опинитися в такій ізоляції, в яку загнала себе Росія.
Це допомагає пояснити, чому Пекін тягнеться до Європи та намагається послабити ворожнечу зі Сполученими Штатами, наприклад, відсторонивши одного зі своїх найшкідливіших дипломатів-«вовків-воїнів».
В інтригуючій статті у Foreign Policy цього місяця двоє вчених із Центру Стімсона — колишній офіцер розвідки Роберт А. Меннінг і експерт з Китаю Юн Сунь — стверджували, що адміністрація Байдена повинна скористатися неоднозначним ставленням Сі до війни, щоб відвернути його від Росії.
Вони припустили, що пропозицію Китаю виступити посередником в українській кризі слід дослідити, і що Сполучені Штати нічого не втратять, якщо розглянуть можливість відкриття нових можливостей американсько-китайської співпраці щодо України.
Пол Гір, ветеран ЦРУ із 30-річним стажем та колишній офіцер національної розвідки Східної Азії, сказав мені, що погоджується з існуванням такої «потенційної можливості».
«Путін поставив Сі у незручне становище, якщо не перед лицем справжньої загрози. Але питання в тому, що в якості "quid pro quo" (послуга за послугу) може запропонувати Вашингтон? Пекін не збирається ставати на наш бік проти Москви просто тому, що це правильно. Який з цього зиск для Китаю?», — зазначив Гір.
Є недолік — і то доволі значний: зростання ворожнечі США відносно Китаю. Продовжуючи те, що розпочав Дональд Трамп, президент Байден посилює економічний тиск на Китай, включаючи блокування експорту найсучасніших мікрочіпів та обладнання для їх виробництва. Він створює враження, що метою політики США є не тільки протидія військовій загрозі Китаю, але, як зазначив оглядач Financial Times Гідеон Рахман, зупинення економічного зростання Китаю.
Щоб схилити Китай до більшої співпраці у питанні війні в Україні та інших нагальних проблемах, таких як Північна Корея, Гір вважає, що США мали б переконати китайців, що вони принаймні настільки ж зацікавлені в потенціалі мирного співіснування та стратегічної співпраці, наскільки у веденні системного стратегічного суперництва. Але в нинішній атмосфері зростання напруженості це є «надзвичайно складним завданням».
Отже, сумнівно, що Сполучені Штати зможуть переконати Китай стати партнером у припиненні війни в Україні. Але принаймні адміністрація Байдена може продовжувати тиснути на Китай, щоб той не надавав Росії військове обладнання. Поки Китай буде залишатися осторонь, Україна матиме шанс перемогти.