Підтримати
Світ був приголомшений, коли перед початком зимової Олімпіади в Пекіні Владімір Путін і Сі Цзіньпін оголосили про «безмежну дружбу», яка створить противагу глобальному домінуванню США і кине виклик західному демократичному лібералізму.
Катастрофічна війна Росії проти України, яка почалася через кілька тижнів після того, зруйнувала ці плани. Претензії Москви на статус великої держави випарувалися, щойно російська армія не змогла підкорити Україну, зазнавши натомість низку принизливих поразок, - пише в статті для гонконгської газети South China Morning Post політолог Грегорі Мітрович.
Роздратований Захід запровадив широкі санкції, караючи російську економіку і збільшуючи тягар війни для Москви, а також спробував ізолювати Росію на міжнародних майданчиках. Тим часом, приблизно три мільйони росіян втекли з країни. Серед них було багато найбільш кваліфікованих і талановитих працівників. Аналітики в Росії і на Заході передбачають, що мине щонайменше покоління, перш ніж країна зможе оговтатися від цієї катастрофи.
«Зважаючи на ці великі зміни, цілком справедливо можна запитати, чому Пекін зберігає вірність своєму квазі-альянсу з Росією. Яку користь Китай отримує і чи варта вона того, щоб поставити під ризик відносини з Заходом? Чи Китай просто прив’язує себе до країни, яка все більше нагадує труп?» - пише Мітрович.
Він визнає, що до лютого причини для китайсько-російського альянсу були очевидними. Після штурму Капітолію 6 січня 2021 року США здавалися країною, зануреною в хаос, яка втратила сотні тисяч людей через COVID-19 і принизливо вивела свої війська з Афганістану. Тим часом мільйони американців заперечують легітимність адміністрації президента Джо Байдена. Політика його попередника Дональда Трампа сильно нашкодила американським відносинам з партнерами в Європі і Азії, які досі бояться його право-радикального націоналізму.
З іншого боку, Китай в цей час ставав економічною супердержавою, яка цілком справедливо стверджувала, що пережила пандемію краще, ніж США. А Росія хотіла продемонструвати, що вона зупинила свій пострадянський занепад і відбудувала свою військову машину, яку багато хто вважав першокласною професійною силою. Разом Пекін і Москва могли кинути глобальний виклик США.
Мітрович пояснює, що Путін почав вторгнення в Україну, переслідуючи дві мети: по-перше, знищити українську незалежність, а по-друге, продемонструвати США, що Росія стала для них рівнею на світовій арені. Перед початком війни американська розвідка повідомила про російські плани ліквідувати українську політичну, культурну і економічну еліту, а також знищити окрему українську ідентичність.
Російська влада розраховувала, що так звана «спецоперація» буде тривати лише кілька тижнів, після яких вона візьметься за встановлення нового проросійського уряду в Києві. Перемога повинна була бути швидкою і однозначною, не лишаючи НАТО іншого вибору, окрім як змиритися з російськими завоюваннями. Це був би перший важливий крок для створення «пост-західного світу».
«Мало того, що російська початкова атака зазнала катастрофічного провалу, армію Москви перемогли і перехитрили менш чисельні і гірше озброєні українці. На додачу героїчний опір України об’єднав Захід, переконавши країни по всій Європі тісніше співпрацювати зі США», - пояснює автор.
Він також зауважує, що російська спроба використати поставки енергоносіїв в якості зброї для залякування Європи, щоб вона не допомагала Україні, призвела до того, що континент пожвавив свої зусилля, націлені відмовитися від російських поставок.
«Важко собі уявити, щоб Сі Цзіньпін очікував такий хід подій, коли він стояв поруч з Путіним в Пекіні. Тепер Китай не просто змушений мати справу з об’єднаним люттю Заходом. Країна й сама постраждала від економічних потрясінь, спричинених надмірним інвестуванням в її ринок нерухомості. А відмова від політики нульової толерантності до COVID-19 загрожує великим спалахом заражень», - йдеться в статті.
Більше того, адміністрація Байдена запровадила низку заходів, покликаних обмежити потік технологій в Китай. Аналітики кажуть, що це може обезголовити китайську технологічну індустрію.
«З наближенням нового року владі Китаю потрібно переглянути свій союз з занепалою Росією, яка зганьбилася, а також свої зусилля, націлені використати лінії розколу на Заході. Росія ніколи не стане партнером, якого Сі Цзіньпін сподівався отримати і який би став противагою для американських звичайних і ядерних можливостей», - пише Мітрович.
Він вказує на те, що армія України знищила багато найкращих військових підрозділів Росії. Постійні ядерні погрози Путіна змусили навіть Китай публічно заявити про свій протест проти застосування такої зброї в конфлікті. Такі заяви свідчать, що Путін став ненадійним партнером.
Мітрович не радить лідеру Китаю розраховувати, що йому вдасться відділити США від їхніх партнерів. Це стратегія, якій сотня років. Спочатку Німецька імперія в часи Першої світової війни намагалася ослабити американську підтримку Великої Британії. Пізніше СРСР намагався вирвати Західну Європу з обіймів США. В обох випадках такі зусилля зазнали невдачі.
Можливо, Сі Цзіньпін зможе зіграти на марнославстві європейських лідерів, які хочуть показати свою незалежність від Вашингтона. Однак, спроби Путіна перетворити росіський експорт енергоносіїв у зброю переконали багатьох європейців не будувати зв’язки, які можуть потім «вилізти боком».
Дослідники попереджають, що дедалі гостріше китайсько-американське протистояння означає, що світ вступив в нову небезпечну еру політики великих держав. І початок нової глобальної війни, яких не було багато десятиліть, не виключений. Втім, навіть в найбільш напружені періоди Холодної війни США і СРСР намагалися уникнути потенційно деструктивного протистояння. Так повинні зробити США і Китай сьогодні, особливо зважаючи на потрясіння, від яких світ вже постраждав через пандемію COVID-19 і російську війну проти України.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google