Котиться, котиться «стерильний» вагон...

Це у пісеньці все так мило й щемко. Бо співають у ній не про українську залізницю: на наших коліях правда суворіша...

Ви ніколи не фрахтували товарний вагон? Не переповідатиму, з якими митарствами стикаються ті, кому доводиться «вибивати» «порожняк». Однак вважаймо, цю перепону ми успішно подолали, і жаданий товарний вагон, згідно із поданою заявкою, очікує вас на відстої. Тобто рефрижератор — для м’яса, хопер — для сипких товарів, того ж таки насіння соняшнику чи борошна. Ви певні, що під пшеницю вам не подадуть товарняк, із якого щойно вивантажили цемент, а під олію — цистерну з-під нафти, правда? І я про те ж. До такого зухвальства «Укрзалізниця» ще не опустилася. Зате в іншому колійне відомство перевершило всіх.

Ідеться про суцільну «стерилізацію» товарних вагонів перед завантаженням, а простіше — їхнє знезараження. Аби надати цій операції загальнодержавної ваги, Міністерство транспорту долучило до неї навіть Міністерство охорони здоров’я. І вже вкупі викурюють із вагонів мікробів, хробаків, мишей і пацюків. Причому препаратами далеко не адресними для цих цілей і не зовсім «толерантними» до нашого здоров’я.

Якщо вам пощастило стати товарним клієнтом «Укрзалізниці», передусім ознайомтеся з її статутом. Вчитайтеся у статтю 31: «Залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках — продезинфіковані вагони та контейнери». Тобто, кошти на забезпечення цієї придатності вже включені Тарифним керівництвом №1 у провізні платежі і додаткові збори.

Між тим, на початку листопада 2003 року товаровідправники були ошелешені новою «послугою» «Укрзалізниці», а саме — обов’язковим знезараженням вагонів за... рахунок клієнта. Лише після сплати 204 гривень (із початку нинішнього року — 220 грн.) оброблений вагон передавали замовникові.

Цьому нововведенню передувала копітка «маркетингова» робота у залізничному й «оздоровчому» відомствах. 15 липня 2003 року Мінтранс видав наказ № 533 «Про затвердження інструкції про проведення на залізницях України робіт із дезинфекції, дезинсекції та дератизації порожніх вагонів та контейнерів, призначених для перевезення харчових продуктів і продовольчої сировини», погоджений із Міністерством охорони здоров’я. Перш ніж поширити «новацію» на всі сталеві магістралі країни, на Львівській залізниці апробували пілотний проект. За висновками її керівництва — доволі успішно, бо згодом спеціальні санітарні підрозділи розквартирували на всіх напрямках. Дочірнє підприємство «ХімЕкспрес» — на Придніпровській залізниці, ДП «Агроконтроль» — Південно-Західній, ДП «ДезТранс» — Одеській, ДП «Укргалдезинфекція» ТОВ «Марза Трейд Лімітед» — Львівській, ДП «Еко-Сан» — Південній, ДП «Спецобробка» — Донецькій залізниці. Чимала сімейка! Але шестеро «доньок» аж ніяк не кинуті напризволяще: офшорні «мамки» опікуються ними справно.

Якби товарні вагони обробляли задля того, аби зняти загрозу «виникнення та поширення інфекційних хвороб і масових отруєнь серед населення», а заразом — і запобігти «розповсюдженню шкідників запасів», я був би обома руками «за». Однак… Запопадливість Мінтрансу за колегіальної згоди Мінздоров’я аж ніяк не кореспондується із законами України, датованими 1994 роком, — «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» і 1997-м — «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини». Обидва документи чітко визначають терміни «харчовий продукт» і «продовольча сировина». Харчовий продукт — будь-який продукт, що в натуральному вигляді чи після відповідної обробки вживається людиною у їжу або для пиття; продовольча сировина — продукція рослинного, тваринного, мінерального, синтетичного чи біотехнологічного походження, що використовується для виробництва харчових продуктів, і в кінцевому підсумку вживається людиною у їжу або для пиття.

Зазначені закони колійні чиновники трактували по-своєму. Тому до «Переліку вантажів, що перевозяться у продезинфікованому рухомому складі» (додаток до пункту 2.1 наказу № 533) потрапили: продукти борошномельно-круп’яної промисловості, до яких належать висівки пшеничні і житні, розсипні та гранульовані, що харчем чи його подобою аж ніяк не назвеш, оскільки це — фураж; готові корми для тварин і птиці; тютюн та промислові замінники тютюну. Щодо останнього компонента, то стаття 2 Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» декларує: «Дія цього Закону не поширюється на харчові продукти та продовольчу сировину, що містять генетично модифіковані компоненти, а також на тютюн і тютюнові вироби». Власне, і здоровий глузд підказує, що сповна розуму людина не вживає їх у їжу чи для пиття.

Чого не скажеш про сіль. Її також залізничники записали до «групи ризику» і вимагають перевозити у «простерилізованих» вагонах. Хоч, як на мене, хто її вживає у неміряних обсягах? Міль, попелиця, прусаки? Чи миші з пацюками? Навпаки, соляні виробки з огляду на майже стерильну атмосферу переобладнали під державні стратегічні сховища провіанту. І дрібні гризуни з виводками, смію запевнити, там не швендяють.

Та лихо з ними, мишоподібними... Подумаймо про себе, наше здоров’я! Чим же «дезодорують» вагони? Рекомендованими головним державним санітарним лікарем залізничного транспорту України препаратами «Арріво» американської корпорації FMC і «Дезефект» виробництва ЗАТ «Український науково-виробничий центр проблем дезинфекції». Останній також завозять зі США у вигляді концентрату, а ми лише розводимо водою. Продукт американської фірми «Liqua-Tech Industries Inc.» знаний у медичних колах як України, так і Росії ще з 1996 року. Після двох років експериментів і досліджень у Росії його зареєструвала безпосередньо... «Liqua-Tech Industries Inc.» Востаннє про неї у Штатах згадували у вересні-грудні 2003 року, у зв’язку з конфліктом з Агентством з охорони навколишнього середовища США. Розв’язком розгляду стало письмове запевнення фірми шанувати тамтешнє законодавство.

Про те, що обидва препарати не такі вже й безпечні, свідчить «Тимчасовий регламент використання препарату «Арріво», затверджений головним санітарним лікарем «Укрзалізниці». Хоча такої ваги документ мусить візувати Мінздоров’я. Пам’ятка застерігає: «При інгаляційному отруєнні потерпілого необхідно вивести з приміщення на свіже повітря або в приміщення, яке добре провітрюється, прополоскати рот і ніс водою або двопроцентним розчином питної соди. При потраплянні препарату в шлунок дати випити постраждалому декілька склянок води або слабкий розчин марганцевокислого калію, потім стимулювати блювання». У редакції FMC Corporation (США) — із точністю до навпаки: «Вивести потерпілого з зони ушкодження на свіже повітря, промити шкіру та очі великою кількістю води, прополоскати ротову порожнину, випити одну-дві склянки води. Не давати молока, не викликати блювоту».

Масове комерційне використання «Дезефекту» в Україні почалося недавно, а точніше — після останньої ротації міністра охорони здоров’я. Мене намагалися переконати, що цим препаратом спокійнісінько миють посуд. Якщо й так, то господиня ще довго полоще після нього у проточній воді тарілки, ложки і виделки. Але кухня із вагоном різниться тим, що в останньому «Дезефект», як і «Арріво»... розпилюють. Аерозоль осідає на стінках, з якими потім контактують завантажені продукти харчування. Добре, якщо вони в упаковці. А якщо це свинячі чи телячі туші, зернові? Стахановський вагонобудівний завод категорично забороняє обробляти ємності для перевезення борошна препаратом «Дезефект», бо він шкідливо діє на пористий алюміній, з якого виготовлені аератори — чи не найголовніша деталь у цьому різновиді вагонів. І взагалі: чи є сенс знезаражувати зерновози, якщо збіжжя у них завантажують прямо з землі і товароодержувач зсипає його на ту ж таки твердь?

Гаразд, зійдемося на тому, що «Дезефект» — миючий засіб, хоча далеко не по кишені рядовій домогосподарці, оскільки літр коштує близько 28 євро. Чому ж тоді він потрапив у розряд лікарських препаратів й уник сплати ПДВ? А якщо «Дезефект» таким є, то чому Департамент ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики забороняє розпилювати цей «лікарський засіб» на підконтрольних йому об’єктах? Очевидно, що медикаментами тут і не пахне, але в них може виникнути нагальна потреба. Передусім для надання швидкої допомоги самим же працівникам спецсанпідрозділів, котрі працюють навмання. Бо в тимчасовому регламенті не конкретизуються ні спосіб обробки «блювотними» препаратами, ні часові терміни допуску людей у продезинфіковані вагони.

Виробник — FMC Corporation (США) — не рекомендує виходити у поле після обробки «Арріво» упродовж трьох діб (для механізованих робіт) і семи — для ручних. Наші ж специ мінімізували «витримку» до... 20 хвилин. Тобто, одразу після обробки препаратом «Арріво» вагони подавали під завантаження!

І «чадіють» продукти харчування, а з ними і люди, від випарів препаратів, що... не значаться у Державному реєстрі України як такі, що допущені для використання у ветеринарії. Більше того, «Дезефект» не внесений у Перелік дезинфекційних засобів, які можуть використовуватися на території України. Можливо, «хімікам» з великої дороги, себто, залізниці, і невтямки, що є дозволений Департаментом ветмедицини вітчизняний знезаражувальний препарат?

Хімічна наруга над неживими і живими триває рік, під самісіньким носом в Антимонопольного комітету України, який дуже чутливо реагує на терміни «монополізм» і «картельна змова». А тут? Вочевидь, застрільники — не стрілочники, машиністи, і навіть не начальники шести залізниць, а керівники двох державних відомств. По суті, бізнесмени від... держави.

Тільки у вересні обсяги залізничних перевезень зерновантажів нового врожаю у напрямку морських портів сягнули майже 800 тис. тонн. А це близько 13 тис. «продустованих» вагонів, 220 гривень за кожен... Нічогенький навар за місяць! А товаровідправник, у свою чергу, перекладає додаткові затрати на кінцевого споживача: від шести до дванадцяти гривень на тонні борошна, кормах, насінні соняшнику. І ці «накрутки» у ціні хліба, м’яса, соняшникової олії кабмінівці вперто шукають у таборі зернотрейдерів, перекупників чи олійно-жирових комбінатів. Дарма...

Зрештою, Міністерство охорони здоров’я, хоч і з запізненням, зрозуміло хибність деяких постулатів монопольно-комерційної затії і в наказі № 239 від 14 травня 2004 року вилучило тютюн і тютюнові вироби із розряду продовольчої продукції. Щоправда, більш детально вивчивши документ «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Транспортування продовольчої продукції», розумієш: регуляторний акт написаний заради... порятунку одіозного та протиправного наказу № 533 Мінтрансу. Тому що більшість його положень просто скопійовано. Тепер уже «білі халати» просторікують, що «продовольча продукція потребує особливих умов перевезення». А отже, «завантаженню продовольчої продукції для подальшого перевезення передує обов’язкова санітарна обробка, що є одним із обов’язкових етапів додаткової підготовки транспортних засобів, що складаються із заходів профілактичної дезинфекції або дезинсекції, а в необхідних випадках дератизації та дезодорації внутрішніх ємностей транспортних засобів, в яких здійснюється перевезення продовольчої продукції, дозволеними в установленому порядку засобами».

Щодо «особливих умов перевезення», то, напевно, чиновники МОЗ не зовсім розуміються на говірці залізничників. У їхньому Статуті мовиться: «Мінтранс разом із заінтересованими міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, відправниками та одержувачами у виняткових випадках, коли через особливі обставини перевезення окремих вантажів не може бути здійснене з дотриманням Правил, можуть встановлювати порядок перевезення таких вантажів на особливих умовах. Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов’язань щодо перевезень вантажів». Про що йдеться, думаю, ви здогадуєтеся: стратегічні, радіоактивні матеріали тощо. Тим більше, згідно із Правилами перевезень, особливі умови для продовольчих товарів не передбачені. І лише для деяких із тих, що швидко псуються, регламентується обов’язкова дезинфекція вагонів перед завантаженням.

Апогеєм залізнично-санітарної солідарності вважаю останнє речення пункту 2.18 згадуваного наказу МОЗ № 239: «Санітарна обробка транспортного засобу проводиться на підставі відповідних договорів установ з вантажовласниками або вантажовідправниками, або належним чином уповноваженими ними особами незалежно від їх форм власності та відомчої підпорядкованості за їх рахунок». Отже, цим самим нівелюється суть статті 31 Статуту залізничних доріг України, процитованої на початку матеріалу. І нехтується ще одна норма Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», у якій мовиться: «У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов’язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища».

Оскільки «Укрзалізниця» є власником транспортних засобів, заробляє на них гроші, то саме їй, а не вантажовідправникові чи вантажовласникові, і слід провадити обов’язкову санітарну обробку. І вже зовсім не в компетенції Міністерства охорони здоров’я визначати, хто, за що і в яких розмірах платитиме за неї.

Та навіть за всеохоплюючого хімічного «облагороджування» вагонів «Укрзалізниця» не гарантує їх схоронності. У тому, що товарняки часто доходять до адресатів полегшеними, представники фауни не винні. Потрошать вантажі інші «шкідники», злодії. Попри те, що зерновози, наприклад, на сімох замках — спеціальних запірно-пломбувальних пристроях сімейства «Варта» Вінницьких державних залізничних майстерень. «Ведмежатники» не намагаються англійською шпилькою відкрити номерні колодки. Вони достеменно знають конструкцію вагонів, технологічний процес «відбору» на конкретній залізничній станції чи перегоні. Адже не під час руху потяга зухвальці висмоктують із цистерн солярку чи нафту, зсипають через люки зерно!

Це лише у підручнику з математики на шляху із пункту А до пункту Б усе тихо та спокійно... Безвідповідальність і цінове свавілля «Укрзалізниці» спричиняють відтік клієнтів на інший вид транспортних перевезень — автомобільний, на якому «шкідники запасів» поки що не прижилися. Залізничне відомство ж гордиться тим, що лише в Україні серед країн СНД панує тотальна хімічна обробка товарних вагонів. От лишень на користь чи шкоду нам з вами?

Нас труїли дустом і що? Вистояли ж?! Правда, хтось підозріло покашлює, когось зводить на блювоту, а дехто тіпається у конвульсіях... Нічого, виживемо — скільки того життя! Колії — уздовж, шпали — упоперек.