ЧИ ВІДВІДАЄ КРИВБАС НЛО?

…Перед самими листопадовими святами, 1 листопада 1990 року, страшна катастрофа потрясла м. Асбест. Вперше за багато десятиріч у цьому місті не святкували річницю Жовтневої революції. Цех Калинівського хімзаводу вибухнув посеред робочого дня. У самому цеху і навколо, як звичайно в цей час, вирувало життя. Ніщо не віщувало трагедії.

І раптом день перетворився на ніч. У повітря злетіли хмари пилу, пронизаного полум’ям. Великі й дрібні осколки зі свистом розлетілися навколо, пробиваючи вантажівки та стіни будинків. Ударна хвиля обрушилася на виробничий корпус, розміщений за півтора кілометра. Миттю все скло у величезних вікнах перетворилося на тисячі лез, що встряють у стіни, верстати, людей. Усе тряслося, як під час землетрусу. Люди вибігли на вулицю, побоюючись, що будинок ось-ось розвалиться.

За кілометр від епіцентру вибуху осколок уразив випадкового перехожого. Всі машини, які стояли поблизу комбінату, перетворилися на купу покрученого металу.

Майже всі, хто перебував у злощасному цеху, випарувалися в полум’ї вибуху. На його місці зяяла вирва завглибшки майже п’ять метрів. Стіни перетворилися на порох. «...цегла, з якої були складені стіни будинку, — писалося в офіційному звіті, — значною мірою роздрібнена, перетворилася на пил, що покрив усе суцільним шаром. Елементи бетонних конструкцій (мабуть, від блоків стін) відкинуті на відстань до 500 метрів...»

Покаліченими людьми напихали цілі автобуси, вивозячи їх подалі від зяючої вирви. «Травмовано 84 чоловіка, — констатують холодні рядки офіційного звіту. — Працівників комбінату «Ураласбест» — 68, із них 7 — померли; працівників хімзаводу — 12, із них 7 — померли».

Щойно посутеніло, над руїнами з’явився НЛО. Його зелений промінь був спрямований в епіцентр вибуху. НЛО бачили десятки, сотні людей. Серед них були не лише жителі м.Асбеста.

Містом поповзли чутки, що до вибуху доклали свою руку (або щупальця) інопланетяни. Річ у тому, що вибухова емульсія, яку робили в тому цеху, славилася як абсолютно безпечна в поводженні. Розбиранням завалів керував головний інженер комбінату К.Ануфрієв. Навіть стоячи на уламках, він продовжував запевняти, що емульсія не вибухає. Принаймні сама по собі. Потрібна якась інша вибухівка, щоб емульсія здетонувала. Тільки так, і не інакше...

Керівництво заводу не тільки саме повірило в абсолютну безпеку використовуваної емульсійної технології, а й старанно прищеплювало цю психологію персоналу.

Місце трагедії відвідав президент РРФСР Б. Єльцин. Він заявив, що всі роботи зі створення потужностей з виробництва емульсійної матриці в країні припиняються (тоді в СРСР працювало лише два аналогічних заводи).

Катастрофічні наслідки аварії в Асбесті свідчили про необхідність ретельного вивчення властивостей емульсійних вибухових речовин (ВР) у плані гарантування безпеки їх виробництва. У Росії провели великий обсяг досліджень і підготували «Концепцію безпеки виробництва та застосування емульсійних ВР». І лише потім у країні було відновлено будівництво заводів з їх виробництва.

При цьому Держгорнагляд Росії старанно стежив за тим, щоб проекти проходили найсуворішу експертизу технології виробництва ЕВР щодо відповідності вимогам розробленої «Концепції...»

На сьогодні в Росії побудовано 15 заводів, які успішно виробляють десятки тисяч тонн емульсійних ВР, що використовуються при видобутку корисних копалин. Становище ж із розробкою і впровадженням емульсійних ВР в Україні нагадує кінець 80-х років, коли Міноборонпром СРСР і розробники ЕВР «Пореміт» переконували всіх в абсолютній безпеці виробництва емульсійної матриці, але це тривало лише до трагедії на комбінаті «Ураласбест».

На жаль, нас мало чого навчили уроки минулого. Ситуація, схожа на асбестівську, складається зараз у Кривбасі, де на Інгулецькому ГЗК будується комплекс із приготування матриці ЕВР «Україніт — ПМ» — «Емульком».

На патріотичній хвилі ігноруються фундаментальні основи безпеки, заперечується кров’ю писаний світовий досвід. Будівництво ведуть без проекту і як наслідок відповідних експертиз, зате залучено держадміністрацію, знімаються хвалебні репортажі «вдалих» вибухів.

Розробники «Україніту-ПМ» — звичайні вузи, їх завдання — навчати студентів. Вони не мають у своєму розпорядженні сучасного устаткування та експериментальної бази для розробки нових вибухових технологій. Чим це може загрожувати, передбачити нескладно.

Замовник будівництва комплексу з приготування матриці — ЗАТ «Турбуд-Україна». І хоча розпорядженням обласної інспекції ДАБК від 15 серпня 2002 року будівельні роботи припинено до оформлення відповідно до чинного законодавства, а голова правління притягнутий до адміністративної відповідальності, будівництво триває.

Очевидно, замовники будівництва впевнені, що дозвіл вони отримають незважаючи ні на що.

Якщо порівняти технологію виробництва і збереження емульсійної матриці «Емульком» із «Концепцією безпеки...», то очевидно, що вона суперечить усім основним пунктам останньої.

Ніде у світі ні до, ні після Асбеста матриця не виробляється на території діючих підприємств. Це вважається абсолютно неприпустимим.

Комбінат «Ураласбест» побудував новий завод з виробництва матриці «Пореміт» на відвалах порожніх порід за 15 км від міста Асбест, те ж саме зробили всі російські виробники ЕВР.

Слід зазначити, що російську «Концепцію...» врахували 1994 року для умов України. Красноармєйський КНДІМ (Росія) переглянув проекти виробництва матриці на комплексах «Північний» і «Південний» (м. Кривий Ріг) із винесенням їх на безлюдні відвали СевГЗК і НКГЗК.

У «Концепції...» сказано: «...Світова практика проектування таких виробництв, попри їх відносну безпеку, рекомендує для зменшення тяжкості наслідків аварій вибирати майданчики з урахуванням зовнішніх безпечних відстаней, що враховують конкретну ситуацію...»

Думка російських фахівців повністю збігається з думкою західних колег. С.Розель («Нітро-Нобель», Швеція): «...Ми повинні бути підготовленими до можливого неправильного керування виробництвом матриці, нові установки мають будуватися, але тільки в місцях, віддалених від інших об’єктів на такі відстані, які відповідали б міжнародним усталеним нормам...»

Перенести завод з виробництва емульсійної вибухівки на безпечну відстань зобов’язують також його характеристики та особливості виробництва. «Емульком» — це слабочутлива вибухівка, і його можна здетонувати трьома шашками. (Діаметр ємностей, у яких зберігатиметься «Емульком» на території промкомплексу ІЗГОК, становить кілька метрів).

Це підтверджується й «Актом випробувань емульсійної композиції «Емульком» на вибуховість». Випробування проводилися відповідно до програми-методики, узгодженої, на вимогу Держнаглядохоронпраці України, з НДІБТГ, ДержНДІХП, Національним НДІ охорони праці, організаціями «Кривбасвибухпром» та «Запорожвибухпром».

З акта: «... 27.08.97 р. у присутності комісії було висаджено чотири шурфи діаметром 600 мм із «Емулькомом» по 200 кг у кожному... Ініціювання кожного заряду здійснювалося трьома тротиловими шашками Т-400. У результаті спрацювали всі заряди. Детонація повна».

На цьому документі є підписи й розробників «Україніту» — професора Національної гірничої академії України Р.Крисіна та професора Державного хіміко-технологічного університету В.Купріна.

Очевидно, технічні умови, в яких було зафіксовано, що «Емульком» вибухає від трьох шашок, не влаштовували розробників. І вони створили нові, у яких скромно зазначено: «Чутливість до дії двох тротилових шашок — не вибухає». А трьох?

На підставі цих «оновлених» ТУ нині намагаються отримати всі необхідні дозволи.

На проммайданчику ІнГЗК вже змонтовано сховище, що складається із шести ємностей по п’ятдесят тонн. Якщо припустити, що «Емульком» здетонує (порушення технології виробництва або, не дай Боже, диверсія), то ІнГЗК буде непереливки. (Нагадаємо, що в м.Асбесті 1990-го вибухнуло «всього» 10 тонн.)

Дослідження, проведені в Інституті фізичної хімії Російської академії наук, показали, що навіть незначне (3—4%) повітренасичення емульсійної матриці збільшує її чутливість. У зв’язку з цим особливу небезпеку становить можливе підвищення детонаційної здатності матриці в процесі її приготування, яка великою мірою залежить від конструкції апарату емульгування (тобто міксера).

Щоб основному колу читачів було зрозуміло, як це відбувається, можна пригадати процес приготування молочних коктейлів, коли з півсклянки молока після збивання у міксері виходить склянка коктейлю, насиченого бульбашками повітря. «Легкість» коктейлю залежить від часу збивання, складу компонентів, швидкості обертання міксера. Отож під час приготування матриці (перемішуванні всіх компонентів) це абсолютно не припустимо.

Враховуючи важливість цього показника з погляду безпеки, технічні умови виробництва емульсії в усьому світі жорстко регламентують значення відносної щільності — не менше 0,98. У ТУ на «Україніт» такий показник взагалі не фігурує.

Щоб не допустити аерації матриці, в усьому світі використовують спеціальні міксери закритого типу з внутрішнім надлишковим тиском 3—4 атм., що унеможливлюють підсос повітря і, отже, сенсибілізацію матриці, а також захищені від потрапляння сторонніх тіл. Проте міксер, виготовлений фастівським заводом «Червоний Жовтень», який планують установити на ІнГЗК, відкритого типу і не призначений для отримання вибухової матриці. Отож при виробництві «Емулькому» неминуча аерація емульсії та її сенсибілізація.

До того ж матриця «Україніту» — «Емульком» була виготовлена на устаткуванні, відмінному від того, що планується встановити на ІнГЗК. (Частота обертів міксера там становила 380—420 об./хв, на ІнГЗК вона передбачається вдвічі більшою — 750 об./хв). Безперечно, при більшій швидкості обертання міксера рівень аерації зростає...

Оцінка безпеки виробництва матриці може вважається коректною тільки в тому разі, якщо її приготування здійснювалося за технологією і на устаткуванні того ж самого типу, яке використовувалося на ІнГЗК в умовах реального виробництва. Проте результати випробувань «запорізької» матриці чомусь переносяться на «інгулецьку» автоматично.

Не можна не брати до уваги і людського чинника — люди є люди. Завжди є ризик, що комусь спаде на думку дозавантажити компоненти в не повністю наповнений міксер при працюючій мішалці. А це неминуче викличе додаткову аерацію матриці.

Обсяг міксера, який планують установити на ІнГЗК, — 1,2 тонни, що в 100 разів більше за устаткування більшості фірм світу. Використання неспеціалізованого устаткування загрожує й іншими непередбачуваними ситуаціями. Приміром, у Китаї на заводі з виробництва емульсійної матриці вибухнув аналогічний міксер (із мішалкою, що має кілька сотень обертів на хвилину) через відрив лопаті. У результаті вибуху загинуло сім чоловік. У ході розслідування причин трагедії, при проведенні слідчого експерименту, вибух повторився з тієї ж самої причини...

Очевидно, для того, щоб запобігти аварії або принаймні не допустити розвитку її до масштабів вибуху, насамперед необхідний аналіз кожної стадії технологічного процесу на предмет потенційно небезпечних ситуацій, які можуть бути наслідком як запланованих технологічних впливів, так і позаштатних, у т.ч. викликаних помилкою персоналу.

Недаремно в праці «Безпека вибухових робіт у промисловості» під редакцією професора Б.Кутузова прямо стверджується: «...Для підвищення інформативності і забезпечення надійності оцінки результатів випробувань використовується принцип жорсткостей умов випробувань, тобто застосування швидкостей співудару, контактних напруг у 5—10 разів вищих, ніж при обертанні з ВР в реальних умовах».

У виданій у Москві 2002 року книжці «Забезпечення промислової безпеки при виробництві та застосуванні емульсійних вибухових речовин на гірничих підприємствах» докладно проаналізовано причини аварій при виробництві ЕВР. У ній же наводиться концепція забезпечення промислової безпеки, що охоплює обгрунтовані методи випробувань, які характеризують рівень безпеки на кожній із технологічних стадій процесу виробництва і застосування, описано заходи та засоби (у т.ч. технологічного і проектного характеру), які дозволяють унеможливити виникнення небезпечної ситуації чи мінімізувати тяжкість наслідків.

Утім, можливо, ми маємо справу з виключно українським варіантом, на який дії «Концепції...» не поширюються?

…На місці цеху, який вибухнув в м.Асбесті, тепер стоїть невеличкий пам’ятник із написом: «Ви в пам’яті нашій вічно живі. 1.11.90 р.».

Невже хтось приречений стати наступним?..