Захід обрав ризиковану стратегію стримування агресії Росії — FT

Від перших розсекречених фотографій російських танків, зібраних на кордоні з Україною в листопаді, до того, як президент США Джо Байден нещодавно висловив особисте припущення про те, що очільник Кремля Владімір Путін дійсно може почати вторгнення в Україну, Америка та її західні партнери місяцями ведуть публічну словесну війну проти загрози Москви, пише Financial Times.

Щоденні заяви з брифінгів, повідомлення розвідки, погрози і звинувачення з боку Білого дому, НАТО та ЄС ознаменували новий підхід Заходу до уникнення війни. Розкриття інформації, яка зазвичай «зарезервована» для закритих переговорів, стала новим поворотом у сучасній дипломатії.

Попри те, що ця стратегія змінила початкові розрахунки щодо Росії та звела нанівець здатність Москви робити непередбачувані кроки, вона прийшла ціною розкриття світовій аудиторії розбіжностей Заходу щодо того, як поводитися з РФ.

«Загарбники зазвичай чекають на привід для війни, і американці, які стали публічними у своїх заявах, ускладнили це», – сказав представник Європарламенту Радослав Сікорський, який був міністром закордонних справ Польщі під час війни Росії з Грузією у 2008 році та вторгнення в Крим у 2014 році.

«Але це ускладнило завдання і для нас, оскільки дало змогу всім побачити, наскільки розділений Захід. Це викрило давні глибокі розбіжності союзників», – додав Сікорський.

Спочатку США застосували публічну дипломатію, щоб переконати деякі європейські країни, які сумнівалися в тому, що президент Росії Владімір Путін планує напад на свого сусіда.

Тоді Європа прийняла ту саму стратегію, не залишаючи в Москві жодних сумнівів у ціні військових дій: від болісних санкцій проти економіки до краще озброєної української армії, яка оснащена західною оборонною зброєю, що прибула з фанфарами та прес-релізами.

«На початку цієї кризи США та Захід програвали інформаційну війну», – сказав колишній посол США в Москві Майкл Макфол.

Він додав, що рішення розсекретити розвідувальні дані та підтримувати публічний діалог з європейськими партнерами покликане «возз’єднати Захід».

«Звичайно, все це може не зупинити Путіна від повторного вторгнення в Україну, але зі слабкими картами в руках Байден і його дипломатична команда намагаються ефективно використовувати свої можливості», - додав він.

Часто публічні дискусії виглядали незграбними. Наполягання США на тому, що наближається напад Росії, збентежило Україну, де чиновники заявляли, що не бачать серйозних причин для тривоги. Висновки розвідки були оприлюднені для громадськості: попередження Великої Британії про планування перевороту в Києві викликало широку плутанину.

І такий публічний підхід прийшов ціною як виявлення розбіжностей у думках між західними союзниками, які в іншому випадку могли б бути замасковані приватним діалогом, так і скорочення простору для переговорів, які могли б запропонувати прорив.

«Мовчання може неправильно сприйматися в Москві, тому потрібно продовжувати нагадувати Росії, що існує єдиний фронт і буде гостра відповідь. Проблема в тому, що чим довше це триває, тим більше шансів на помилки», – вважає співробітник Центру стратегічних і міжнародних досліджень Ендрю Лосен.

Зокрема, минулий тиждень приніс помітні помилки. По-перше, президент Франції Еммануель Макрон стривожив європейських і американських союзників, закликавши до нового діалогу з Москвою на чолі з Європою, унаслідок чого Париж був змушений пояснити, що це доповнюватиме, а не конкуруватиме з продовженням переговорів під керівництвом США.

Байден також зізнався у розбіжностях між західними країнами щодо того, як реагувати на агресію Росії, сказавши на прес-конференції, що якщо Путін здійснить «невелике вторгнення», то союзники будуть сперечатися про те, що робити, а чого не робити.

Нещодавно глава ВМС Німеччини Кей-Ахім Шенбах заявив, що Захід повинен визнати, що Росія не поверне Крим і «віддати повагу Путіну». Після цього він подав у відставку.

«У кожного своя теорія. Я думаю, що Путін намагається влаштувати безлад і побачити, чи є якісь конфлікти між європейцями. ЄС має спільну позицію. Але чим довше триває напружена ситуація, тим більша ймовірність розколів», – сказав високопоставлений чиновник ЄС.

Деякі аналітики також ставлять під сумнів, чи заважає ведення публічного діалогу з високими ставками на прес-конференціях та виступах пошуку рішення. Нещодавні зустрічі між Росією та США, членами НАТО і ОБСЄ дали можливість для обох сторін вкотре повторити свої суворі заяви.

«Серйозні дипломатичні зусилля вимагають, щоб ми не говорили про все публічно», - сказав генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.

Публічне обговорення кризи також може мати ще один привід для Путіна діяти, аби показати, що він не відступив під тиском США.

«РФ знову на головній сцені, у центрі уваги. Але все залежить від того, як Путін зможе «продати» цю історію вдома», – сказав високопоставлений чиновник з питань безпеки ЄС.

Кількість російських військ, розгорнутих поблизу українського кордону, як і раніше збільшується, незважаючи на те, що російські урядовці наполягають, що РФ не планує напад на Україну. І після того, як зустріч між США та Росією в Женеві досягла незначного прориву, оскільки сторони погодились «залишатися на зв’язку», жорсткі публічні заяви все ще звучать.

«Це дуже напружена та мінлива ситуація, яка змінюється щодня. Нам потрібна більша координація. Це проста потреба адаптувати діалог, який ведеться з 1945 року, до реалій 2022 року», — сказав FT міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Пентагон: Росія продовжує стягувати військові сили до кордонів України

Росія представила Заходу справжній ультиматум — проєкти двох договорів, один із США, один із НАТО — про «гарантії безпеки». У Москві намалювали свою «формулу нового світу» і вважають, що решта світу має її прийняти. Захід міг висунути свої ультиматуми Росії і 2008-го, і 2014-го, але не зробив цього. Втрачена на великій шахівниці ініціатива дорого обходиться учасникам гри всього через кілька ходів. Чи піде Захід на поступки Росії 2022-го?

Докладніше про те, чого добивається Москва і чи піде Захід їй на поступки, читайте у статтях Сергія Корсунського "Ультиматум Путіна і переговори Росія–США: чи здадуть Україну" та Олексія Іжака "Чи відведе Путін війська від України після переговорів зі США?" у ZN.UA.