Захід неадекватно відповідає на те, як Путін втручається у його демократію - The Economist

В кінці 1980-х років, коли Михайло Горбачов почав так звану "перестройку", Росія помирилася із Заходом. Можна було повірити, щоб обидві сторони більше не будуть намагатися підірвати один одного брехнею і теоріями змови в дусі Холодної війни. Після публікації обвинувачувальних висновків спецпредставника Департаменту юстиції США Роберта Мюллера проти 13 росіян стало очевидно, насікльки хитким було це переконання.

Про це пише видання The Economist, нагадуючи, що Мюллер звинуватив Росію у запуску кампанії проти американської демократії і він переконаний, що у нього є досить доказів, щоб перекреслити російські заперечення і виграти в суді. Володимир Путін переконаний, що ЦРУ нібито організувало останню революцію в Україні. І тому була створена так звана "фабрика тролів", якій платив пов'язаний з Кремлем олігарх, а також системи оплати і фальшиві компанії. Метою цієї кампанії було розділити Америку і буквально змінити хід президентської виборчої кампанії в 2016 році на користь Дональда Трампа.

Європа теж була "під прицілом". Розслідування Мюллера не було сфокусоване на таких питаннях, але воно виявило, що Росія могла фінансувати радикальних політиків, зламувати комп'ютерні мережі, організовувати протести і поширювати брехню. Знову ж таки, її метою було посилити існуючі розколи. Безглуздо сперечатися над тим, наскільки Росія змогла вплинути на результат виборів і отруїти політику. Відповідь на це питання лишається не відомою.

Однак, конспірологічні підозри хоч помилкові по своїй суті, але піднімають стурбованість рівнем уразливості західних демократій. Якщо Захід хоче захистити себе від Росії і інших нападників, йому потрібно поставитися до обвинувачень Мюллера як до бойового кличу.

У них містяться три неприємні уроки, які варто вивчити. Один з них говрить про те, що соціальні мережі більш потужний інструмент, ніж техніки підкупу журналістів у 1960-х роках. Не потрібно багато витрачати, щоб використати Facebook для виявлення потенційних симпатиків, виховати нових прихильників і покращити найефективніші тези. Якщо проявити винахідливість, можна обдурити систему і змусити її віддавати пріоритет своїм повідомленням. Якщо зламати комп'ютери у демократичних країнах, як це зробила Росія, можна отримати ефективну мережу ботів, готових розповсюджувати бруд.

З досить помірним бюджетом, витрачаючи близько мільйона доларів на місяць і працюючи в безпечному місці в Санкт-Петербурзі, росіяни керували мережею ботів і фальшивих сторінок, отримуючи мільйони перепостів і лайків. Інші краще пофінансовані групи використовували схожі техніки. Ніхто досі не знає, як те обурення, яке вони згенерували, змінило політику, але можна справедливо здогатадися, що воно поглиблює розкол і обмежує компроміс.

Другий урок вказує на те, що Росія не так створила розкол в Америці, як піднесла велике дзеркало, в якому його стало добре видно. Вона грала на проблемах расизму, закликаючи темношкірих виборців розглядати Гілларі Клінтон як ворога і не йти на вибори. Вона намагалася розпалити обурення білих, навіть коли закликала голосувати за прогресивного кандидата Джилл Стейн від "Зеленої партії". Після того, як Дональд Трамп переміг, російські боти працювали над організацією протестів на Мангеттені. Після стрілянини в школі Паркленд, російські боти швидко включилися в дебати про контроль зброї в США. Розколи, які лежать так глибоко в західних демократіях, роблять їх відкритими для вторгень.

Найбільш важливий урок - третій - в тому, що західна відповідь на все це була надзвичайно слабка. В часи Холодної війни Америка боролася проти російської дезінформації за допомогою дипломатів і шпигунів. На противагу цьому, Мюллеру довелося діяти, тому що два президенти нічого не зробили. Барак Обама мучився над доказами російського втручання, але так і не запровадив санкції, тому що допускав поразку Трампа і не хотів, щоб здалося, ніби він, будичи демократом, намагається маніпулювати виборами. І це було дуже помилкове судження.

Трамп же нічого не зробив з інших причин. Попри те, що у нього був доступ до розвідувальних даних з дня свого обрання президентом, він ставився до російського скандалу виключно з точки зору власної легітимності. Йому варто було виступити проти Путіна і захистити Америку від ворожої Росії. Натомість за підтримки низки республіканців він сконцентрувався на дискредитації відомств, які розслідували російське втручання, і добивався звільнення Мюллера так само, як він звільнив директора ФБР Джеймса Комі.

Мюллер ще не закінчив свою роботу. Йому ще потрібно сказати, чи поширювалася змова на кампанію Трампа. Якщо американський президент звільнить його зараз, це буде дорівнювати зізнанню.

Щоб демократія далі процвітала, лідери Заходу повинні знайти спосіб відновити довіру виборців. І починати потрібно з прозорості. Європі потрібні більш формальнні розслідування з повноваженнями на зразок тих, які є у Мюллера. Попри те, що можуть розкритися деякі методи і джерела розвідки, а Росія зрадіє, дізнавшись напевне, чи вдалося їй посіяти недовіру, це закладе фундамент для дій. Закони про партійне фінансування потребують чіткого визначення, хто, кому і за що дає гроші. Соціальні мережі повинні стати відкритими для перевірок, щоб кожен міг дізнатися, хто платить за рекламу. Так дослідники зможуть легше виявити махінації.

Також має бути стійкість, яка починається з верхівки. Ангела Меркель в Німеччині змогла успішно переконати Путіна, що будуть серйозні наслідки, якщо він спробує втрутитися у німецькі вибори. У Франції Еммануель Макрон збив з пантелику російських хакерів, розмістивши серед своїх електронних листів фейкові. Таким чином, Париж зміг дискредитувати подальші витоки інформації. Фінляндія почала вчити своїх громадян медіа-грамотності, а ЗМІ в країні працюють разом над очищенням інформаційного простору від фейків.

Німеччині, Франції і Фінляндії легше добитися стійкості, тому що довіра виборців у цих країнах значно вища, ніж у Америці. І саме тому відплата і стримування теж важливі. Це варто робити не через брудні трюки в дусі Холодної війни, а за допомогою американських дипломатичних місій проти російської поведінки і, якщо доведеться, санкцій. Республіканські лідери в Конгресі втрачають свою країну. Вони повинні, принаймні, провести надзвичайне слухання на тему захисту Америки від втручання у середньострокові вибори. А зараз, коли Трамп кидається зі звинуваченнями на ФБР і демократів, здається, що Америка більше не вірить в демократію, за яку варто боротися.

17 травня 2017 року міністерство юстиції США призначило Роберта Мюллера на посаду спеціального прокурора для розслідування втручання Росії в президентські вибори.

У рамках справи Мюллер викликав на допит генерального прокурора США Джеффа Сешнса. Він став першим з адміністрації Трампа, який давав свідчення в цій справі.

Про свою готовність під присягою свідчити заявив і сам президент Дональд Трамп.

Разом із тим, він неодноразово заявляв про відсутність будь-якої "змови" з Росією.