Загроза "додонізації" в Україні після виборів - це не прихід проросійських політиків до влади, а посилення впливу олігархів – експерт

Головне - не допустити в Україні того, що сталося в Молдові. Приблизно так люблять говорити з прицілом на наші вибори 2019 року різного штибу європейські та американські політики і дипломати, які дбають про майбутнє України. Вони бояться, що їх зусилля по трансформації України виявляться знову марними, і на наступних виборах переможуть політики, для яких ситуація збереження статус-кво або ж реверсу реформ стане ідеальною, а курс на інтеграцію в ЄС - сумнівним. Про це у своїй статті для DT.UA пише Альона ГЕТЬМАНЧУК, директор Центру "Нова Європа".

Як вона зазначає в статті, дехто, прогнозуючи такий небажаний сценарій, вживає термін "додонізація" України (від прізвища нинішнього президента Молдови Додона). Суть цього терміна проста: перемога проросійського кандидата на фоні тотального розчарування владою, яка задекларувала проєвропейський курс. За її словами, наша країна вже проходила щось подібне на президентських виборах у 2010 році, коли на фоні тотального розчарування помаранчевими елітами переміг проросійський Янукович.

Молдова в свій час отримала конкретну вигоду від розчарування помаранчевими елітами в Євросоюзі. Саме після фіаско Помаранчевої революції в ЄС сумлінно почали ліпити з Молдови "історію успіху" Східного партнерства. Але не вийшло. Автор констатує, що сьогодні вже можна сміливо сказати, що в певному сенсі, Молдова за рівнем розчарування навіть перевершила Україну. Як сказано в статті, ця країна зуміла зробити те, що не вдалося навіть помаранчевим лідерам за роки їх правління в Україні: вона зробила слово "євроінтеграція" синонімом слова "корумпованість". Саме уряд, з яким європейські лідери запустили "історію успіху Молдови", виявився найбільш корумпованим. Саме за прем'єрства Влада Філата через три банки вкрали 1 млрд дол. (12% ВВП країни), ще 20 млрд дол. з Росії, як з'ясувалося пізніше, відмили через молдавські банки. Крім того, оскільки ЄС і Захід закривали очі на багато речей, їх почали сприймати не як кураторів реформ у Молдові, а як, де-факто, кураторів корупції в Молдові.

Арешт і подальший арешт екс-прем'єра Філата за перевищення своїх повноважень не відновило довіри до проєвропейських політичних сил у країні, адже, зрештою, все звелося до того, що замість двох олігархів, які, за великим рахунком, правили Молдовою, в Молдові залишився один: Влад Плахотнюк. Хоча його і намагалися переконати покинути країну.

Автор статті зазначає, що Україні у цій драматичній молдавської п'єсі відводиться не ключова роль. Контакту на найвищому рівні не було за президентства Додона, та, швидше за все, скоро й не буде. За деякою інформацією, в Києві відразу після президентських виборів у Молдові висунули кілька чітких умов, після виконання яких Порошенко буде готовий зустрітися з Додоном. Зокрема, щоб Додон де-факто визнав помилковою свою заяву про приналежність Криму до Росії та, відповідно, вибачився за неї. Молдавський президент цих умов не виконав і навряд чи виконає, оскільки тоді втрачає сенс гра в "проєвропейського" Плахотнюка, який рятує Молдову від "проросійського" Додона. В уряді і парламенті Молдови є люди, яким щиро не байдуже, наскільки Україні вдасться стримати Росію і запобігти створенню нового Придністров'я в Донбасі. Коли на молдавських переговірників у минулому році в рамках "5+2" чинився тиск, вони відверто говорили: ми не хочемо створювати прецедент, який окремі міжнародні партнери зможуть потім використати проти України у питанні врегулювання в Донбасі. Мовляв, Молдова хотіла врегулювати конфлікт і пішла на болючі поступки, а Україна не йде на поступки, отже, очевидно, не хоче врегулювання, і міжнародна підтримка їй не потрібна.

Зазначається, що коли ми говоримо про загрозу "додонізації" України після виборів 2019 року, то мова не йде про банальний прихід проросійських політичних сил до влади на тлі розчарування проєвропейськими політиками. Мова йде насамперед про посилення олігархічного впливу, який передбачає мінімум трансформацій порядку денного, максимум збереження статусу-кво. Під проросійськими чи проєвропейськими гаслами - не має значення.

Детальніше про ситуацію в Молдові та про уроки, які Україна може винести для себе з того, що там відбувається читайте у статті "З "історії успіху" - в "олігархічну диктатуру" для тижневика "Дзеркало тижня. Україна" автора Олени Гетьманчук з Центру "Нова Європа".

Як повідомлялося раніше, президент Молдови Ігор Додон заявив про те, що Молдова є нейтральною країною, а тому має відмовитися від своїх збройних сил.