Заборона на смартфони, стеження: Афганці розповідають про життя під владою "Талібану"

Одна вчителька теплим ранком підняла паранджу та на мить оголила обличчя, розповіла Мах Джан, педагог з північної афганської провінції Балх, де таліби в останні місяці добилися значних успіхів. Незабаром після цього інша колега глянула на свій телефон, передає Washington Post.

Потім прийшло повідомлення від талібів, яке передали через місцевого старійшину. Якщо вони знову порушать ці правила, попереджали бойовики, "ми заберемо вас, і ніхто не зможе вас врятувати", - згадує Мах Джан.

Мах Джан, яка відмовилася назвати своє прізвище зі страху, сказала, що постійний страх змушує її щоранку перед школою прощатися з сім'єю, на випадок, якщо її вб'ють у зіткненнях.

У міру того як територія під контролем "Талібану" розширюється по всьому Афганістану, зростає і число цивільних осіб, які зіштовхнулися з його суворими та жорстокими правилами. Цивільні розповіли про закриття шкіл для дівчаток, бідних сім'ях, вимушених готувати їжу для ненажерливих бойовиків, і молодих хлопців, яких змушують вступати до лав бойовиків. Кілька людей повідомили про погрози насильства з боку бойовиків, які захопили їх села.

Разом вони малюють похмуру картину того, як змінилося життя після того, як американські війська почали заключний етап виведення військ з Афганістану, що може стати передвісником майбутнього країни, якщо таліби повернуть контроль над нею.

Деякі з обмежень, які вводять бойовики - паранджа для жінок, довгі бороди для чоловіків, примусове відвідування мечетей - нагадують про їх правлінні в кінці 1990-х років. Але нові обмеження покликані приборкати технології 21 століття і прогрес в області прав жінок.

Мах Джан, яка викладала в часи правління талібів, каже, що до повалення талібів під час американського вторгнення 2001 року бойовики стежили за вчителями та їх відносинами з групами допомоги, але вони не були примусовими. Тепер, за її словами, "таліби стали дуже жорстокими".

Під обмеження потрапили самі особисті моменти життя афганців. Ансарі, дівчина з провінції Балх, каже, що смартфони заборонили повністю, що серйозно обмежує спілкування з сім'єю за межами країни та обмежує можливість учнів зв'язуватися з вчителями під час пандемічних обмежень. За її словами, стеження породжує параною, як ніби за всіма спостерігають здалеку.

"Якщо незаміжніх дівчат застають за використанням смартфонів, їх допитують на предмет можливості відносин з хлопцями", - сказала Ансарі, яка відмовилася назвати своє прізвище. "Якщо хлопчики слухають пісні, їх карти пам'яті таліби розіб'ють".

Афганські аналітики кажуть, що поводження талібів з цивільним населенням в різних провінціях і районах різне, оскільки місцеві командири, що діють автономно, підбирають свій підхід з урахуванням етнічних зв'язків і місцевої політики.

У деяких громадах, особливо в сільських провінціях, можливо, вже існують консервативні обмеження, які відображають деякі відмінні риси талібів, наприклад, заборона на відвідування школи дівчатками, розповіла Патрісія Госсман, помічниця директора по Азії в Human Rights Watch. За її словами, деякі громади вітають талібів зі страху, в той час, як інші роблять це через невдоволення корумпованою поліцією і жорстокими військовими.

Успіхи талібів і інтенсивні бої з афганськими військами, які наближаються до населених пунктів, поглибили гуманітарну катастрофу в країні. За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), в цьому році майже 360 тисяч осіб змушене кинули свої будинки.

За даними МОМ, понад дві тисячі переміщених афганських сімей знайшли притулок в Мазарі-Шаріфі, столиці провінції Балх і четвертому за величиною місті країни. Багато з них зараз живуть в пластикових брезентових халупах на околицях життєво важливого економічного центру, оточеного талібами.

Палючим серпневим ранком, коли діти грали в запиленому таборі біля його намету, офіцер поліції Наймат Самаді розповів про те, як в березневому бою різниця між життям і смертю полягала у двері "Хаммера".

Його підрозділ отримав наказ врятувати товаришів по службі, яких перебили на заставі в районі Альмар у Фар'яб, північно-західної провінції, що межує з Туркменістаном. За його словами, підрозділ потрапив в засідку, влаштовану солдатами "Талібану", і потрапив під шквал гранатометів.

За словами Самаді, таліби завалили дорогу камінням, перекривши шляхи відступу і змусивши їх машини зупинитися. Командир, який вийшов з машини, був застрелений снайпером. Самади затягнув свого пораненого друга в "Хаммер", закрив двері та чекав, що наступного ранку його врятують афганські солдати.

За його словами, багато хто з його товаришів по службі загинули. Через кілька днів після цього Альмар захопили таліби.

Самаді втік до Мазарі-Шаріф після того, як таліби захопили його село, побоюючись помсти за свою роботу поліцейського. За його словами, таліби наказали цивільним особам використовувати ручні інструменти для руйнування стін поліцейських і військових застав.

"Таліби зруйнували мій будинок, тому що я боровся проти них", - сказав Самаді.

Кілька людей розповіли про вимоги талібів, щоб їх ряди були сповнені: Видайте молодих синів або позбавите їх зарплати, еквівалентній зарплаті бійця. Ступінь тиску варіюється від місця до місця. Деякі приєднуються добровільно, інші стикаються з тиском з боку членів сім'ї, які змушують їх підкоритися, щоб уникнути подальших наслідків, каже Томас Руттіг, співзасновник і співдиректор Мережі аналітиків Афганістану.

Яр Мохаммад Біг, 65-річний чоловік, розповів про свій власний досвід вербування талібів.

За словами Біга, один його син втік до Ірану; інший син ховається після того, як його переслідували для призову в армію. Його син є людиною з інвалідністю після падіння з даху кілька років тому, але це не зупинило спроби бойовиків вкласти йому в руки гвинтівку.

Біг боїться повертатися у своє село Хваджа сабза Пош у Фар'яб, побоюючись, що бойовики будуть полювати за його сином. Але він також не може домогтися багато чого у своєму новому житті за межами Мазара, де йому відмовляють в прийомі на роботу люди, які шукають молоді руки.

Надер Набізада, батько чотирьох дітей, в наметі з глинобитною стіною тримає на колінах свою грудну доньку. Його дружина вийшла з намету, почувши, що працівники гуманітарної організації роздають рис. Вона повернулася з порожніми руками.

За його словами, Набізада і його сім'я втекли з Хваджа сабза Пош у Фар'яб в червні після бою за районний центр. Таліби захопили будинки мирних жителів, викликавши вогонь афганських військ, які знищили деякі з них.

Трупи кілька днів пеклися під літнім сонцем. За його словами, бойовики "Талібану" заборонили кому-небудь торкатися до них або ховати їх, що є грубим порушенням ісламського похоронного кодексу.

За його словами, ця сцена залишила похмурий слід для трирічного сина Набізади. Ще до того, як він пішов в школу, хлопчик мріє про те, щоб стати військовим і продовжити цикл насильства, яке роздирає Афганістан протягом десятиліть.

Він сказав мені: "Якщо я стану танком, я буду вбивати талібів", - каже Набізада.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

США все ще можуть врятувати Афганістан — The Economist