Європейська "референдумоманія" приносить більше шкоди, ніж користі – The Economist

25-річний студент-юрист Ян Герфкенс з Амстердама не захотів голосувати на нещодавньому нідерландському референдумі щодо ратифікації угоди про асоціацію між Україною і ЄС.

"У нас вже є один величезний референдум", - каже він, натякаючи на парламентські вибори. Хлопець вважає, що краще обрати представників, які будуть займатися політикою, ніж робити це самому. Адже відмова 61% тих, хто взяв участь в голосуванні, створила "безлад і хаос", з якому тепер треба розібратися уряду.

Герфкенс, схоже, в меншості. Європу захлиснула хвиля референдумів. Про це сьогодні пише The Economist, зауважуючи, що це не дуже корисний процес.

В 1970-х роках в середньому на континенті проходили три референдуми щороку. Тепер їх в середньому вісім. І це без урахування Швейцарії і Ліхтенштейну, які мають дуже давню традицію прямої демократії. Британці 23 червня будуть голосувати, чи залишитися їхній країні в ЄС. Італія в жовтні винесе на референдум зміни до конституції. Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан планує влаштувати всенародні голосування щодо політики ЄС у питанні біженців. А В Нідерландах активісти теж готують референдум на тему підписання угоди між ЄС, Канадою і США про створення зони вільної торгівлі.

Прихильники прямої демократії запевняють, що це хороший спосіб, тому що він залучає до вирішення питань громадян і "стимулює дебати". У Швейцарії виборці отримують буклети з великою кількістю графіки щоразу, коли йдуть на дільниці. Метт Квортруп з Coventry University каже, що після референдуму щодо незалежності Шотландії в 2014 році в регіоні люди в регіоні почали більше цікавитися політикою. За ці два роки прихильників незалежності Шотландії побільшало: з 25 тисяч тоді до 100 тисяч зараз.

Однак, як зауважує The Economist, всі ці референдуми були не лише позитивним досвідом залучення громадянського суспільства. Вони також виявили дуже поширене відчуження від політики і невдоволення правлячим класом. Підтримка старих політичних партій зменшується в той час, як популісти і євроскептики набирають обертів. Урядам, яких виборці вважають відірваною від реальності елітою, дуже важко протистояти закликам винести суперечливі питання на всенародне голосування.

Мішенню на таких референдумах найчастіше стає ЄС. І це не лише у Великобританії. Згідно з результатами опитувань, які провела компанія Ipsos-MORI, 58% італійців і 55% французів теж хочуть провести всенародне голосування щодо членства їхніх країн в ЄС, Деякі референдуми влаштовують політики при владі, щоб зменшити тиск популістів. Так все почалося у Великобританії. А проведення інших добиваються популісти, які хочуть розірвати зв'язки з ЄС чи боротися із загальноєвропейськими рішеннями, які їм не подобаються. Приміром, Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан в такий спосіб чинить опір рішенню Єврокомісії щодо прийняття біженців. Також євроскептики добилися проведення референдуму щодо угоди між ЄС і Україною.

Видання пише, що ця "лихоманка" створила низку проблем. По-перше, вона ускладнила процес ухвалення міжнародних угод. Зазвичай договори підписують уряди і ратифікують парламенти. І якщо додати до цього процесу ще й національний референдум, прийняття рішень дуже ускладниться.

"Тепер майже неможливо передбачити, як 28 країн будуть ухвалювати угоди ЄС", - каже експерт центру Carnegie Europe Стефан Лехне. Меншість у невеликих країнах може створити серйозні проблеми для всього Євросоюзу. Приміром, лише 32% нідерландців взяли участь у референдумі щодо угоди з Україною. Але їхнє рішення може підірвати весь європейських проект.

"Європа не може існувати як об'єднання референдумів", - вважає болгарський експерт Іван Крастєв.

Референдуми можуть призвести до появи неузгодженості в політиці. Обмежені погляди виборців на проблему може призвести до затвердження рішень в різних країнах, які будуть непоєднуваними. Пряма демократія не може чарівним чином скасувати чітку математику.

Ліберали в Ірландії привітали рішення виборців підтримати на референдумі одностатеві шлюби. Але дехто зауважив, що права людини не можуть бути предметом вибору більшості. Те, що більшість дає, вона може і забрати.

Теза, що референдуми пожвавлюють дискусії в суспільстві, теж під питанням. Через широке і часте застосування референдумів, явка за останні 25 років впала з 71% до 41%. Приміром, в Словаччині з 8 референдумів, які були проведені з 1994 року, лише на один прийшло більше 50% виборців. І він стосувався членства в ЄС. Така апатія може дорого коштувати. Італійський референдум в квітні не досяг необхідної 50% явки. Але його проведення все одно коштувало Риму 300 мільйонів євро.

Видання резюмує, що пряма демократія підходить для вирішення питань, які насправді не мають великого значення. Наприклад, так можна обирати переможця на Євробаченні. Але вона зовсім не підходить для вирішення ключових питань країни чи цілого континенту.

Нагадаємо, 19 квітня депутати парламенту Нідерландів підтримали рішення дати уряду більше часу на пошуки виходу з ситуації, яка склалася після референдуму щодо ратифікації угоди про асоціацію між ЄС і Україною. Опозиція вимагала скасувати закон про ратифікацію, проте коаліція підтримала уряд з перевагою у п'ять голосів.

Раніше прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте заявив, уряд починає переговори з країнами Євросоюзу щодо внесення змін в угоду про асоціацію з Україною. За словами Рютте, влада має намір обговорити угоду в ЄС і внести в нього зміни згідно з побажаннями тих, хто голосував проти".