WSJ: Їжа стала стратегічною зброєю Путіна, як це сталося?

За кілька днів до того, як Росія вторглася на територію України, Москва опублікувала низку морських застережень про фактичне закриття частин Чорного моря поблизу узбережжя України, одного з головних експортерів зерна і соняшникової олії у світі.

Подальші російські кроки включно з блокуванням чи захопленням українських портів за допомогою військових кораблів, знищенням елеваторів й іншої аграрної інфраструктури, захоплення орних земель і навіть викрадення української пшениці з подальшими спробами її продати за кордоном були частиною геополітичної битви, яку Кремль веде паралельно з відкритою війною. Про це пише Wall Street Journal з посиланням на західних і українських чиновників.

Російське вторгнення об’єднало західних союзників у підтримці України. Але Росія використала свій посилений вплив на експорт продовольства, щоб розділити ширшу міжнародну спільноту й збільшити тиск на країни Близького Сходу, Африки і Азії. Москва розколює світ методами, які не застосовували з часів Холодної війни. У західних столицях кажуть, що цілі Кремля - використати стурбованість щодо поставок продовольства як важіль впливу, щоб добитися ослаблення санкцій і початку переговорів про перемир’я. Також російська сторона намагається збудувати вплив на країни за межами Заходу і знищити головний стовп української економіки.

«Це класичний випадок використання продовольства в якості зброї. Якщо вони кажуть: «Ми будемо вам доставляти харчі лише за умови, що ви підтримаєте політику нашого уряду», - якою буде ваша відповідь?», - сказав спеціальний представник США з глобальної продовольчої безпеки Кері Фаулер.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Міграційне цунамі, досягне навіть Австрії — Зеленський про наслідки продовольчої кризи

Роками Владімір Путін використовував енергоносії як зброю. Нафта і газ допомагали йому повернути вплив, який був втрачений після розпаду СРСР. Тепер продовольство поповнило російський арсенал. Чиновники в Москві відверто вихваляються зростанням свого впливу в цій сфері, навіть якщо вони заперечують застосування нової зброї проти інших країн. Колишній президент і прем’єр РФ Дмітрій Мєдвєдєв раніше цього року сказав, що продовольство - це тиха і «зловісна» зброя, яка може захистити його країну від західних санкцій. Нещодавно Путін заявив, що клієнти отримають свої поставки зерна, а Україна може вільно експортувати свою продукцію.

«Ніхто не заважає їм провести розмінування й дозволити кораблям з зерном виходити з цих портів. Ми гарантуємо їхню безпеку», - сказав російський автократ під час зустрічі з індонезійським лідером Джоко Відодо у четвер.

Але США і західні чиновники кажуть, що Росія продовжує блокувати українські порти. Чорне море кишить російськими мінами. А Москва намагається тримати під контролем експорт як російського, так і українського зерна.

«Росія й сама грає в страшні ігри з власним продовольством, запроваджуючи обмеження на власний експорт, запроваджуючи квоти і вирішуючи, де і коли їжа буде доступною, спираючись на власні політичні міркування», - сказав Держсекретар США Ентоні Блінкен на саміті в Берліні, який пройшов у кінці червня.

Дипломати США бояться, що жорстока російська стратегія працює. Лідери країн Африки і Близького Сходу, намагаючись підтримувати тісні зв’язки з Москвою. Таким чином, їхня позиція тепер відрізняється від тієї, яку вони займали на початку вторгнення. Традиційні ринки для зерна з Чорноморського регіону - це Північна Африка і Близький Схід. Українські врожаї пшениці зазвичай прямують в Індонезію, Єгипет, Пакистан, Бангладеш і Марокко, про що свідчать дані Аграрного департаменту США. Жодна з цих країн не була серед 93 держав, які проголосували за виключення Росії з Ради ООН з прав людини в квітні. Голосування було символічною демонстрацією позиції щодо російської війни проти України.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

"Велика сімка" покладає провину за продовольчу кризу на Росію - комюніке глав МЗС G-7

«Вони, швидше за все, стануть залежними від Росії, якщо не зможуть отримати поставки з України. Зрештою, вони прагнуть зберегти політичну і соціальну стабільність вдома», - сказала колишній чиновник Держдепартаменту з питань продовольчої безпеки Кейтлін Велш.

Через кілька днів після початку російського вторгнення в Україну голова Африканського Союзу, президент Сенегалу Макі Салл закликав Москву «неухильно поважати міжнародний закон, територіальну цілісність і національний суверенітет України». Але в травні Салл вже звертався до європейських чиновників, вимагаючи, щоб вони не відключали банки Росії від міжнародної системи SWIFT. Тому що це «ускладнить або й взагалі унеможливить» підтримку поставок продовольства на континент. Аналогічним чином Ліга арабських держав спочатку висловила занепокоєння через російське вторгнення в Україну. Але потім у квітні Генеральний секретар організації Ахмед Абу Гейт зустрівся з главою МЗС РФ Сєргєєм Лавровим, а вже в травні звинувачував Захід у тиску на країни Ліги з метою «оточити» Росію. Західні дипломати кажуть, що Москва змогла натиснути й змусити утриматися або проголосувати проти резолюцій Генеральної асамблеї ООН.

В березні 141 країна підтримала резолюцію, яка засуджувала агресію Росії проти України. А вже в квітні лише 93 країни підтримали резолюцію щодо виключення Росії з Ради ООН з прав людини. Цього разу Єгипет, Індонеція й інші країни вирішили утриматися, а Алжир і Ефіопія проголосували проти.

«Зараз країни, які можуть найбільше постраждати, не критикують Росію. Якщо Ліга арабських держав і Африканський Союз почнуть атакувати Москву, вона може змінити свою політику», - сказав колишній посол США в Україні і експерт Atlantic Council Джон Хербст.