WP: Захід похмуро дивиться на Україну, але ось чому це помилка

Один ізраїльтянин якось зауважив, що оптимісти і песимісти помирають однаково, але оптимісти живуть краще. Варто подивимося на ситуацію в Україні через таку призму.

Цього літа накопичувалися похмурі настрої щодо війни. Частково це питання сприйняття. Український контрнаступ просувається повільніше, ніж багато хто на Заході сподівався, навіть незважаючи на те, що Київ дотримується своєї терплячої стратегії. А саміт НАТО у Вільнюсі був неоднозначним, незважаючи на проукраїнські настрої в Альянсі, які продовжують поглиблюватися.

«Невдоволення зрозуміле, але неправильне. Коли конфлікт доходить до середини, він завжди завжди випробовує нерви людей. Це схоже на тунель: відчувається втома і розчарування, довіра падає, і учасники бойових дій починають звинувачувати один одного. Ця втома від війни може вплинути на Україну та її союзників, але в Росії вона набагато більш очевидна. Україна, можливо, ще не перемагає у цій війні, але Росія програє і її лідери і народ це знають», - пише в статті для Washington Post американський письменник і журналіст Девід Ігнатіус.

Підсумки літа демонструють, яку високу ціну заплатив Владімір Путін за свою авантюру в Україні. Громадський гнів у Росії породив те, що російський автократ назвав «збройним заколотом», який організував ватажок найманців Євгєній Прігожин. Проте Путін, вочевидь, боїться покарати Пригожина і бійців його ПВК «Вагнер».

Російська армія утримує свої оборонні позиції в Україні, ховаючись за щитом мін. Але командування і управління російською армією розпадається. Це безлад, який Путін, схоже, не в змозі визнати, не кажучи вже про те, щоб виправити.

Ігнатіус пише, що Росія готує новий масштабний наступ на схід від Харкова. Це може зірвати українські плани на півдні, але, зважаючи на минулі російські дії, навряд чи змінить баланс у війні.

«Враховуючи провал російських звичайних Збройних сил, існує очевидна небезпека того, що Путін може звернутися до сфери, в якій Росія залишається наддержавою - до ядерної зброї. Але це було б ще більш ризиковано для Росії, ніж для Заходу. Будь-яка демонстрація російської ядерної зброї на полі бою викличе нищівну військову відповідь США з застосуванням звичайних озброєнь, а також може призвести до втрати Китаю як союзника», - вважає автор.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Остін: Контрнаступ України знаменує ключовий момент у цій трагічній війні

Тим часом, для США і їхніх союзників по НАТО 18 місяців війни стали стратегічним виграшем за відносно невелику ціну (цього, щоправда, не скажеш про українців). Найбільш безрозсудний антагоніст Заходу був підбитий. НАТО став набагато сильнішим з приєднанням Швеції і Фінляндії. Німеччина позбулася залежності від російських енергоносіїв і багато в чому заново відкрила для себе відчуття цінностей. Суперечки в НАТО потрапляють у заголовки газет, але в цілому це літо було вдалим для Альянсу.

Поле бою в Україні важко оцінити з відстані. Репортажі з передової дають переконливі докази того, що український наступ був кривавою боротьбою проти укріплених російських сил. Але Україна продовжує повільно просуватися на півдні і більшій частині сходу. Київ ще не досягнув своєї мети, а саме розділити смугу окупованої Росією території вздовж узбережжя і поставити під загрозу російські війська в Криму. Але такі операції, як удар по мосту через Керченську протоку в понеділок, свідчать про вразливість російських позицій.

Як Україна може просунутися далі, щоб зайняти позицію, з якої вона могла б вести переговори про мирну угоду з позиції сили?

«Представники Пентагону постійно нагадують мені, що, незважаючи на всі занепокоєння щодо повільних темпів наступу, Україна все ще не розгорнула основну частину своїх сил. Вона шукає слабкі місця в російських лініях оборони, через які можна було б пробитися», - пише Ігнатіус.

У вівторок голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі дав оцінку важкій битві, що чекає попереду: «Я думаю, що попереду ще багато боїв, і я буду дотримуватись того, що ми говорили раніше: це буде довго. Буде важко. Буде криваво».

Українські командири кажуть, що для успіху їм потрібні ще дві речі. Враховуючи ставки у цій війні, було б помилкою не забезпечити їх. Перше - це ракети більшої дальності під назвою ATACM, які можуть завдати удари по російських командних і логістичних центрах глибоко в тилу. Українська стратегія полягає в тому, щоб зруйнувати цю російську командну і логістичну мережу. І варто надати військовим України більше інструментів з умовою, що ракети не повинні вражати цілі в Росії.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

NYT: Україна втратила 20% своєї техніки і зброї у перші ж тижні контрнаступу

Друга вимога України - краща протиповітряна оборона і захист від російських повітряних атак. Винищувачі F-16 не дуже допоможуть цього року, але в арсеналі НАТО є й інше обладнання, яке Україна могла б використати, зокрема, гелікоптери і штурмовики. Американські командири знають, як правильно поєднувати озброєння, але практичним правилом Вашингтона має бути надання будь-якої зброї зараз, яку ми хотіли б відправити, якщо наступ зазнає невдачі.

Президент Байден завжди говорив, що ця війна має бути врегульована шляхом переговорів, і в міру того, як Україна просувається вперед, адміністрація повинна працювати з партнерами над вивченням дипломатичних можливостей. Показником слабкості Росії є те, що деякі друзі Москви, такі як Туреччина і Китай, виявляють дедалі більшу зацікавленість у врегулюванні конфлікту шляхом переговорів.

Допомагаючи Україні просуватися вперед, Захід повинен також почати вивчати умови, за яких можливе справедливе врегулювання цієї війни. Україна потребуватиме гарантій безпеки, але й радикально ослаблена Росія теж захоче гарантій. На думку Ігнатіуса, ООН міг би забезпечити миротворчі сили, які зможуть стабілізувати кордони після того, як Росія піде з окупованої території.