Вторгнення в Україну і Сирію були репетицією для Путіна – The Times

У Росії були хороші і погані царі, але росіяни люблять їх однаково. Володимир Путін хоч не чхати хотів на "любов", все ж запам'ятається швидше як Петро І, а не Іван Грозний. І от чому. Цар Петро І хотів використати російську північ для посилення московського глобального впливу і перетворити свою країну на морську державу. На додачу, він ворогував з Оттоманською імперією і жорстоко розправлявся зі своїми опонентами. Для Путіна Петро І може бути дуже прийнятною моделлю модернізованої манії величі.

Про це на сторінках The Times пише оглядач Роджер Бойз, який додає, що російський президент буде добиватися збереження влади у своїх руках в 2018 році, що означатиме, що він керуватиме Росією чверть століття, тобто майже стільки ж, скільки і його улюблений цар.

І, врешті решт, обидва російські лідери розділяють одну і ту ж ідею правити Арктикою. Автор зауважує, що танення криги на Північному полюсі може змінити долю Росії. 30% світових запасів природного газу і 13% нафти досі в надрах регіону. До 2030 року маршрут через Північне море, пройти через який зараз можуть лише російські атомні криголами, стане вигідною альтернативою Суецькому каналу для транспортування товарів з Азії в Європу. Тривалість подорожі скоротиться на 40% і Росія, яка володіє великою частиною арктичного узбережжя, може на цьому заробити.

На думку Бойза, саме тому Арктика і стане тим бажаним призом для Путіна у кривавих авантюрах Путіна, якого не було ні в Сирії, ні в Україні.

"У порівнянні то були лише тактичні маневри, щоб створити проблеми для Заходу і здобути тимчасову вигоду. Я уявляю собі, яка кремлівська придворні, всі ці директори "Газпрома", "Роснефти", РЖД і диваки, захоплені національним відродженням, із захватом говорять про неї. Точніше про Арктику і про нерухомість в Найтсбрідж", - пише оглядач, нагадуючи про гучні заяви віце-прем'єр-міністра Дмитра Рогозіна про потребу колонізувати Арктику.

Також автор нагадує, що сьогодні відбудуться перші за два роки стратегічні переговори НАТО з Росією Але не залежно від того, що скаже Альянс, Росія буде робити все, що їй заманеться. Вона й далі буде підривати будь-які спроби західного оборонного союзу розширитися і топтати міжнародні закони. До цього часу Москві це вдавалося: США і Німеччина не хочуть будувати постійні бази Альянсу в Польщі, боячись засмутити Путіна.

Бойз зауважує, що ці страхи Заходу короткозорі. Росія напала на Грузію, тому що не хотіла, щоб на Кавказі з'явилася країна-член НАТО. Пізніше вона окупувала Крим і розв'язала війну проти України, тому що була впевнена, що ні НАТО, ні ЄС не захочуть приймати постійно нестабільну Україну. Російські літаки мало не знесли комунікаційні системи на ракетоносці США в Балтійському морі, а російські субмарини зайшли у акваторію Швеції для того, щоб показати, що Балтія – це сфера впливу Москви.

"Наскільки ж великий задній двір Росії? Відповідь на це питання, зважаючи на те, що ми починаємо моргати у Арктиці, - дуже великий. Російське військове планування простягається через Північний плюс від європейської Балтії до Берингового моря поруч з Аляскою. Всього 3,5 тисяч миль. В часи правління Путіна Росія почала відновлювати радянську інфраструктуру від Мурманська до Магадану. Вона створила арктичну військову бригаду і стратегічний командний центр в Сєвероморську на узбережжі Баренцового моря. А новий флот криголамів в процесі побудови", - нагадує оглядач.

Він зауважує, що арктична кампанія дещо сповільнилася через санкції і обвал цін на нафту. Розробка покладів стала дорогою і технічно складно. Однак мілітаризація Арктики продовжується. І російські сили там скоро матимуть перевагу над сукупним контингентом американських, канадських, норвезьких, данських, фінських і ісландських військ.

Раніше повідомлялося, що США проведуть військові навчанняв Арктиці. У вівторок, 1 березня, верховний головнокомандувач Об'єднаними збройними силами НАТО в Європі Філіп Бридлав заявив, що Росія займається мілітаризацією Арктичного регіону.

Росія продовжує нарощувати військову присутність в Арктиці і одночасно намагається переконати інший світ, що не прагне зробити Північний полюс новою зоною політичного і військового протистояння. Як пише Олексій Коваль у статті DT.UA ситуація навколо Арктики з кожним місяцем стає все гарячіше. Ще у 2001 р. Росія зробила першу спробу довести своє право на шельф за межами 200-мильної зони, але тоді Комісія ООН з меж континентального шельфу вважає непереконливими доводи росіян.

Нещодавно Росія з помпою оголосила, що її вченим в результаті декількох експедицій (остання завершилася у жовтні 2014-го) вдалося отримати нові дані про те, що підводні хребти Ломоносова і Менделєєва є продовженням російської континентальної окраїни (знаходиться між ними улоговину Підводників Росія також приписала собі). Крім того, згідно з повідомленням Міністерства природних ресурсів РФ, у заявку для ООН включений частково хребет Гаккеля. Таким чином, Росія висуває претензії на Північний полюс. Детальніше про це читайте у статті "Арктичний виклик Росії".