Вплив виборів у Нідерландах на успіх популістів у Європі сильно переоцінений – The Economist

Міжнародні ЗМІ показали вибори в Нідерландах, як потенційну третю подію в розвитку національного популізму в світі, після Brexit і перемоги Трампа. Однак, насправді "теорія доміно" не працює в політичних питаннях, пише The Economist.

Міжнародна увага, до якої в Нідерландах не звикли, була приємною для виборців європейської країни. Результат ультраправого популіста Герта Вілдерса подавався, як потенційні шанси Марін Ле Пен на французьких виборах і перспективи популізму по всій Європі.

Після того, як Вілдерс ледве зайняв друге місце, отримавши всього 20 місць в парламенті проти 33 місць сили прем'єр-міністра Марка Рютте, останній заявив, що Нідерланди сказали "ні" неправильного популізму. Джессі Клавер, "Зелена Ліва" партія якого набрала 9% голосів, назвав результати виборів знаком, що "популізм не пройде".

Поганий результат Вілдерса стане добрим знаком для Нідерландів. Чим менше він зможе виражати свою ксенофобію і євроскептицизм, тим краще країні. Однак святкувати перемогу над популізмом рано.

Ідея "теорії доміно" виникла під час війни у В'єтнамі, коли існувала думка, що нерозповсюдження комунізму в одній країні може допомогти досягти цього і в інших. Але те, що працює у військовій сфері, не обов'язково спрацює в політичній. Коли Британія проголосувала за вихід з Євросоюзу, "Партія незалежності" не захопила владу в країні і не почала запускати атаки на континентальну Європу.

Навіть якщо б Вілдерс переміг би на виборах, він би не зміг отримати реальну владу. У Нідерландах уряд формуються коаліціями, а більшість партій пообіцяло не співпрацювати з Вілдерсом. Ефект від його перемоги дав би Ле Пен не так вже й багато на виборах у Франції, які, згідно з опитуваннями, вона не виграє.

Політичні рухи іноді переходять з однієї країни в іншу, але місцеві особливості завжди грають головну роль. Перемога Дональда Трампа була б неможливою, якби в США не було такої особливої виборчої системи. Тому поразка Вілдерса не означає поразки Ле Пен. Політична система Нідерландів відкрита і мінлива, з величезним числом партій у парламенті та низьким прохідним бар'єром попадання в цей парламент.

Французька система консервативна. Вона стримувала "Національний фронт" Ле Пен на всіх рівнях роками, незважаючи на зростання народної підтримки. У другий тур президентських виборів Франції вийдуть два кандидати, і однією з них практично точно буде Ле Пен.

Іншою причиною, яка відкладає перемогу над популізмом, є той факт, що Вілдерс перетягнув програми інших політиків в свою сторону, навіть не перемагаючи на виборах. Рютте почав використовувати деякі його висловлювання. У традиційно толерантних Нідерландах стало популярно говорити про іслам, як про загрозу. Дискусія про біженців звелася до того, як би не пустити їх в країну, а ідея виходу з ЄС тепер сприймається цілком серйозно. Крім того, Вілдерс зміг просунути ідею проблеми достатку робочого класу в глобалізованому світі. І якщо ліберали не зроблять щось з цього приводу, то повернення популізму не змусить себе довго чекати.

Питання ісламу, біженців, ЄС і глобалізації є важливими для виборців в Європі сьогодні так само, як і вчора. Це не призвело до перемоги Вілдерса в Нідерландах, але може привести до перемоги Ле Пен у Франції.

У свою чергу, оглядач Rzeczpospolita Єжи Хащиньський писав, що марш популістів Європою перервався, але лише тимчасово. Це сталося в Нідерландах, коли їм не вдалося взяти владу в свої руки. Вільдерс, якби навіть переміг, не зміг би сформувати коаліцію. Але популісти ще не сказали останнє слово. Їхню діяльність змогла б пожвавити нова хвиля напливу мігрантів, яку може влаштувати уряд Туреччини.

Тим часом, МЗС Німеччини похвалив виборців Нідерландів за протистояння популізму. Глава канцелярії Ангели Меркель Петер Альтмайер також привітав Рютте з "чудовим" результатом.

А видання Bloomberg зауважило, що після виборів у Нідерландах почнеться затяжний процес створення коаліції. Нідерландська портал nrc.nl передбачає п'ять різних варіантів коаліції, чотири з яких можуть бути сформовані партією Рютте. У кожної з коаліцій представлено по чотири-п'ять партій, і кожна коаліція дає уряду мінімальну більшість.