"Вільний світ" залишився без лідера ― WP

Президент США Дональд Трамп, з його теплими відносинами з жорстокими диктаторами і нативістською внутрішньою політикою, не зовсім відповідає визначенню "лідер вільного світу". Але у нього не так багато конкурентів, які можуть претендувати на це звання. Четверо найбільш імовірних кандидати на цю посаду ― лідери Великої Британії, Канади, Німеччини і Франції ― загрузли у власних скандалах і політичних проблемах, пише оглядач Адам Тейлор для газети The Washington Post.

Всі вони приречені піти у відставку ― деякі радше рано, ніж пізно. Останнім, хто серйозно постраждає, буде прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо. Молодий, красивий і красномовний, Трюдо колись був "золотим хлопчиком" міжнародної спільноти і довгоочікуваним контрастом зі своїм зухвалим американським колегою. "Канада може бути однією з найнудніших країн у світі, думаючи про яку хочеться позіхати. Прокинься, читач, я знаю, що ти спиш! Але Трюдо стає моральним лідером вільного світу", - написав Ніколас Крістоф в минулому місяці для The New York Times.

Але на цьому тижні скандал сколихнув і уряд Трюдо, в результаті чого з'явилася ймовірність того, що його ліберальна партія може втратити більшість у парламенті на федеральних виборах у жовтні.

В основі скандалу лежать заяви про те, що команда Трюдо чинила тиск на першого генерального прокурора Канади, Джоді Уілсона-Рейбоулда, для укладення угоди з інженерною фірмою з рідної провінції Трюдо, Квебек. Скандал спонукав двох видних членів кабінету Трюдо піти у відставку.

"Проблема в тому, що цей конкретний скандал йде в розріз з його ретельно продуманим іміджем", - заявив директор Центру канадських студій в Університеті Джонса Хопкінса Крістофер Сендс.

Прем'єр-міністр Канади, можливо, ризикує програти наступні вибори, але ось канцлер Німеччини Ангела Меркель пообіцяла і зовсім не балотуватися. У жовтні Меркель заявила, що не братиме участь у виборах 2021 року і піде у відставку в якості голови Християнсько-демократичного союзу - партії, яка допомогла їй домінувати в європейській політиці протягом останніх 13 років.

Хоча Меркель є представницею правого крила, вона вписується в ту ж ліберальну форму, що і Трюдо. Меркель вірить в багатосторонність, необхідність боротьби зі зміною клімату і відповідальність урядів за надання притулку біженцям. В епоху "Америка насамперед" вона прийняла новий вигляд глобального мандата: коли журнал Politico писав про зустріч Меркель і Трампа в Білому домі в 2017 році, вони назвали статтю: "Лідер вільного світу зустрічається з Дональдом Трампом".

Меркель очолювала Європу у важкі часи для європейської економіки та імміграції. Її торішнє оголошення про відмову балотуватися на наступний термін відобразило втому європейців від центристської політики, що ґрунтується на консенсусі.

Її найближчий союзник у Європі, президент Франції Еммануель Макрон, теж стикається з колосальними проблемами ― найбільш явними є протести "жовтих жилетів". Це рух, який повстав проти того, що він називає "елітарним центристським урядом".

"В деякій мірі французи завжди протестують проти своїх президентів, але ситуація з Макроном унікальна. По суті, протести відбуваються не через якесь конкретне рішення в політиці, а через його поведінку, і, перш за все, через його промови", - написав Джеймс Макаулі для New York Review of Books.

Міжнародна політика Макрона була неоднозначною ― його спроби обіграти Трампа в його власній грі, принесли мало позитивних результатів. Британський прем'єр-міністр Тереза Мей також подумала, що зможе домогтися прихильності Трампа, але її прагнення зустрітися з новим президентом США в січні 2017 року обернулося проти неї ж ― вона видавалася слухняною і слабкою.

Найбільша проблема Мей ― Brexit, яка досі не вирішена і, здається, її взагалі не можна вирішити. Її все ще не змусили покинути пост прем'єр-міністра, але навряд чи це добре.

"Причина, по якій Мей не була негайно звільнена? Ніхто не хоче її роботу" - писали Вільям Бут і Карла Адам для WashPost в січні.

Немає жодних ознак того, що хтось хоче стати лідером вільного світу. Можливо, саму роль варто скасувати: ця фраза народилася в епоху Холодної війни. Ідея про те, що Східна Європа не може бути вільною застаріла.

Схоже, у демократії насувається глобальна криза. В останні роки організація Freedom House постійно зазначає зниження політичних прав і громадянських свобод в усьому світі. Самодержавні країни, такі як Росія і Китай, постійно гноблять свободи і працюють над розширенням свого впливу за межами власних кордонів. Демократичні норми в інших країнах, схоже, також руйнуються.

При прем'єр-міністрові Індії Нарендрі Моді войовничий індуїзм процвітає, що іноді призводило до смертельних наслідків. Після нещодавнього зіткнення з Пакистаном багато спостерігачів очікують, що націоналістична риторика стане характерною рисою майбутніх виборів.

В Бразилії, четвертій за величиною в світі демократичній державі, вкрай правий президент Жаїр Болсонару високо оцінив історію військової диктатури в країні, боровся з пресою і поклявся вигнати своїх політичних супротивників з державних інститутів.

Але не варто впадати у відчай. Маленькі європейські країни, такі як Швеція і Ірландія, стали грати активнішу роль, виражаючи підтримку різносторонності, у той час як непопулярні і корумповані уряди в Південній Кореї та Малайзії були повалені ліберальними рухами. "Вільний світ" може бути і без лідера ― деякі його члени здатні йти демократичним шляхом самостійно.

1 березня міжнародна неурядова організація World Justice Project опублікувала рейтинг стану верховенства права у світі. За словами укладачів рейтингу, нинішній рейтинг продемонстрував подальше погіршення верховенства права у світі, зокрема в сфері "обмежень урядових повноважень", що свідчить про зростання авторитаризму.