Підтримати
У неділю в Сербії відбулися другі з квітня 2022 року дострокові парламентські та муніципальні вибори. Явка становила близько 60%. Про причини їх проведення ZN.UA уже докладно писало. Ці вибори стали головною політичною подією року, що минає, на Західних Балканах, оскільки вони визначатимуть майбутнє країни, вектор її руху й головне — збереже президент Александар Вучич свій авторитарний стиль управління чи результати виборів змусять його змінитися. Тому він не ризикнув покинути країну навіть заради участі в зустрічі лідерів ЄС і держав Західних Балкан 13 грудня.
Вранці 27 листопада Республіканська виборча комісія Сербії оголосила, що до участі в дострокових парламентських виборах допущено 18 партій і блоків. Вони дуже різні за політичним забарвленням: комуністи та монархісти, великосербські радикали та проросійські антиєвропейці, проєвропейська опозиція (частина якої щиро підтримує боротьбу України), а також партії та блоки албанців, бошняків, румунів та інших національних меншин.
Розділи програм, що стосуються внутрішнього життя країни, у настільки різних партій багато в чому схожі: підвищення якості життя, зростання пенсій і зарплат, реформа систем освіти та охорони здоров’я, пожвавлення економіки та стримування інфляції, забезпечення чесного правосуддя, прав людини й багато іншого. Відмінності — в деяких питаннях зовнішньої політики: відносини з Україною, Росією, Китаєм, косовське врегулювання, євроінтеграція.
Станом на 13-ту годину 18 грудня було оброблено 95% виборчих бюлетенів по виборах до Народної Скупштини. Блок «Александар Вучич — Сербія не повинна зупинятися» став абсолютним переможцем, здобувши 130 голосів із 250 (52%). Проєвропейська опозиція Рух «Сербія проти насильства» змогла набрати вдвічі менше — 65 (26%).
Серед лідерів: блок «Івіца Дачич — прем’єр Сербії» виборов 18 місць (6,59%), партія висуванця від групи громадян Браніміра Несторовича «Ми — голос народу» несподівано завоювала 13 мандатів (4,68%), правий блок «Надія на Сербію» має 14 голосів (5,02%). Крім того, 10 місць у Скупштині буде в двох бошняцьких і угорської партій.
Після остаточного підрахунку голосів у Скупштині можуть з’явитися представники коаліції правонаціоналістичних і проросійських партій «Двері» та «Заветники».
Відповідно до попередніх результатів можна окреслити формат нового складу Народної Скупштини. СПП Александара Вучича зберегла більшість, а союз із традиційним партнером — соціалістами Дачича — дасть їм змогу повністю контролювати Скупштину та сформувати уряд. Цю ново-стару більшість, імовірно, підтримають усі політичні суб’єкти, крім Руху «Сербія проти насильства». Бранімір Несторович наразі не визначився.
Найімовірніше, Вучич і Дачич будуть знову разом, навіть попри деякі розбіжності між ними й відверте прагнення лідера соціалістів стати главою уряду. Яке він зафіксував у назві виборчого списку та в інтерв’ю агентству Beta, заявивши, що буде найкращим прем’єр-міністром для Сербії. Схоже, Вучич прихильно ставиться до такої ідеї, оскільки не проти замінити Ану Брнабич.
Зовнішня політика принципово не зміниться: подальше заперечення антиросійських санкцій і незалежності Косова, євроскептицизм і схильність до нейтральності Сербії, балансування між Заходом і Сходом залишаться її характерними рисами.
Вучич після перемоги опинився у складній ситуації. Вже найближчим часом він має продемонструвати ЄС (та й США) своє бачення й готовність прийняти західні пропозиції щодо косовського врегулювання, розпочати імплементацію своїх зобов’язань у цьому контексті, а також нарешті вирішити, чи приєднається офіційний Белград до антиросійських санкцій. Позитивна відповідь на ці питання створить умови для поновлення євроінтеграційного курсу країни. В разі негативної на неї чекає ізоляція з боку ЄС і припинення допомоги.
Визнання Косова, навіть лише фактично, означає потребу змінити Конституцію, що матиме наслідком політичну смерть Вучича. Чи потрібно це йому? Вочевидь, ні. Така ситуація змушує президента обрати стратегію затягування ухвалення рішень, водночас ідучи на певні поступки. Можливо, він піде й на приєднання до антиросійських санкцій. На його рішення впливатимуть геостратегічні зміни в світі, які позначаться на Сербії.
Десь між опозицією і провладним блоком сидить у роздумах Бранімір Несторович, який не хоче розпорошити свою партію у владних блоках, особливо в Белграді. Але може стати таким собі патичком-рятівничком для руху «Сербія проти насильства». Несподіваний успіх Несторовича також продемонстрував, що сербська опозиція наразі не знайшла в собі сили об’єднатися.
Рух «Сербія проти насильства» не встиг завоювати довіру громадян Сербії і стане опозицією в Скупштині. Та навіть такий результат в умовах абсолютного домінування в мас-медіа провладної партії — серйозна заявка на майбутнє та свідчення про появу формалізованої демократичної опозиції. Ніколи раніше громадянська опозиція не мала такого результату. І тому майже чверть її мандатів у Скупштині можна вважати важливою перемогою.
Рух не є єдиним, між учасниками — чимало суперечностей. Тому перед ним стоїть завдання досягнути єдності й підготуватися до нових виборів. Які, за словами Вучича, будуть лише 2027 року. Побачимо…
Що ж відрізняє дострокові вибори в Сербії в грудні 2023 року від попередніх?
Перше — інформаційна блокада проєвропейської опозиції в мас-медіа. Саме Вучич і СПП стали «зірками» ЗМІ Сербії, більшість із яких контролює влада. На них припадало від 20 до 50% телевізійних репортажів і публікацій у друкованих ЗМІ під час виборчої кампанії.
Друге — ініціатива небайдужих громадян Proglas, появу якої ініціювала група лідерів громадської думки, впевнених у необхідності «розбудити громадян і повернути їм украдену Сербію». І проголосувати не за Вучича.
Третє — явна підтримка Вучича з-за кордону: російський посол, часто виступаючи на ТБ і в пресі, розхвалював ситуацію в Сербії та її президента. Російські «Спутник» і «RT Balkan» стали справжніми рупорами влади, й досить популярними. Віктор Орбан відправив на адресу Вучича листа підтримки з похвалами й побажанням перемоги. А Мілорад Додік заявив, що обов’язково проголосує за Вучича.
Четверте — ні тема антиросійських санкцій, ні тема Косова не домінували протягом усієї передвиборчої кампанії.
П’яте — страх бути покараним за відмову підтримувати провладний блок, через що вже постраждали кілька співробітників муніципалітетів у різних частинах Сербії.
Шосте — опозиція за підсумками голосування в Белграді вперше за останні роки майже зрівнялася з провладною коаліцією, отримавши в міській Скупштині 43 місця з 110, що дає змогу впливати на міські справи. Водночас за останній місяць у місті було видано майже 50 тисяч особистих посвідчень без прописки, а сотні автобусів привезли в столицю до 40 тисяч сторонніх виборців, переважно з Республіки Сербської БіГ. Тому не можна виключати проведення в Белграді нових виборів.
Сьоме — вибори відбулися з різними масовими порушеннями: були маніпуляції з виборчими списками; підвіз фейкових виборців до Белграда та інших великих міст; порушення протоколів проведення виборів; фізичні спроби не допустити громадян до виборчих дільниць; напади на спостерігачів; купівля голосів тощо. У цьому ж ряду — й обіцянки президента виплатити 13-ту пенсію, додаткові виплати від 80 євро соціально незахищеним категоріям населення, підвищення зарплати бюджетникам. Велика кількість порушень призвела до того, що опозиція не визнає результатів голосування та скликає мітинг протесту.
Усі чекають на остаточні результати. Зрозуміло, що Вучичу вдалося зміцнити свою владу. Він дістав нагоду не ухвалювати рішення «вже сьогодні» й максимально затягуватиме процес конституювання Скупштини та уряду, на що виборче законодавство дає до 120 днів. Але, схоже, для змін і демократичних перетворень у Сербії час іще не настав.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google