Вибори в Білорусі можуть стати «завершенням кар’єри» Лукашенка – The Economist

Автократи у всьому світі можуть багато чого навчитися у президента Білорусі Олександра Лукашенка. Свого часу ним захоплювався президент Венесуели Уго Чавес, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан і лідер Китаю Сі Цзіньпін. Навіть сам президент Росії Володимир Путін користувався деякими «виборчими хитрощами» білоруського президента. Лукашенко перебуває при владі довше, ніж будь-хто з них. А все завдяки вибуховій суміші популізму, соціалізму, репресій, російської готівки та нескінченного терпіння Європи, пише журнал The Economist.

Але на Олександра Лукашенка чекає один із найскладніших моментів за всю «кар’єру» – йому вкотре доведеться зіштовхнутися з новими президентськими виборами.

Білорусь не проводила прозорих та чесних виборів з 1994 року, відколи Лукашенко став президентом, пообіцявши відновити стабільність після розпаду Радянського Союзу. Оскільки двоє його опонентів у в'язниці, а третій у вигнанні, опитування громадської думки заборонені, а незалежні спостерігачі не мають права бути присутніми під час процесу голосування - Лукашенко, безумовно, має всі шанси вкотре здобути перемогу.

Проте, постає питання, як самі білоруси відреагують на «несподіваний» результат виборів. Для Заходу чергове обрання Лукашенка президентом може принести як користь, так і завдати шкоди.  

Недовіра до білоруського лідера з’явилася після його халатного ставлення до пандемії коронавірусу, яку він називав «психозом» і пропонував лікування за допомогою кількох чарок горілки та катання на тракторі.  

Але, насправді, все набагато складніше. Після майже десятиліття економічної стагнації та жодного проблиску змін в країні, версія стабільності Лукашенка вже не має особливої популярності. Противники режиму президента покладають надію на колишню вчительку Світлану Тихановську. Вона не є «професійним» політиком, але зареєструвалася як кандидат у президенти, таким чином підтримуючи свого чоловіка, якому заборонили балотуватися. ЇЇ чоловік є популярним відеоблогером-опозиціонером.

Якщо вона переможе, то обіцяє проведення нових, але по-справжньому вільних виборів протягом шести місяців. По всій Білорусі мітинги на її підтримку збирали величезні натовпи людей.

Важко уявити, що Олександр Лукашенко може втратити президентське крісло. Його спецслужби постійно патрулюють вулиці Мінська.

Сфальсифіковані вибори десять років тому стали причиною багатьох арештів, санкцій з боку Заходу, зате, російський лідер Володимир Путін щиро привітав свого колегу з перемогою. Цього разу невдоволення населення набагато серйозніше, а можливості схитрити майже немає, адже Лукашенко так і не зміг скасувати вибори.

Білоруський президент протягом тривалого часу вміло використовував суперництво між Росією та Заходом. Проте, зараз починає з’являтися певна напруга у відносинах між Росією та Білоруссю.

Минулого року Кремль чинив великий тиск на президента Білорусі, пропонуючи політично інтегрувати дві країни, щоб Путін міг стати спільним президентом. Але Лукашенко відмовився від «пропозиції».

Кремль зараз перебуває в незручному становищі. Президент намагається приборкати протести на далекому сході Росії. Путіну не до вподоби ідея «кольорової революції» в Білорусі, але російський лідер не може відправити війська, щоб її зупинити, адже це може призвести лише до посилення санкцій з боку Заходу.

Можливо, Путін вирішив дозволити білоруському лідеру самостійно зруйнувати власну «кар’єру», щоб останній втратив усе та почав просити про допомогу.

Так чи інакше, Захід повинен вдаватися до всіх можливих засобів, щоб не дозволити Лукашенку застосовувати силу проти власного народу, а також, щоб відмовити Росію від будь-яких «руйнівних» дій. Якщо на Білорусь дійсно чекає шлях змін, то залишається сподіватися, що ці зміни будуть мирними, резюмує журнал.