ВЕФ: Локдаун – найбільший психологічний експеримент у світі. І нам доведеться за нього заплатити

У середині 1990-х років Франція була однією з перших країн у світі, яка прийняла революційний підхід до наслідків терактів і катастроф. Крім медичних польових госпіталів, французьке кризове реагування містить створення польових підрозділів психологів, пишуть експерти Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ).

На другому посту потерпілі та свідки, яким фізично не завдано шкоди, отримують психологічну допомогу і перевіряються на наявність ознак необхідності подальшого лікування посттравматичного лікування. У цих ситуаціях Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендує такі протоколи, як R-TEP (протокол недавніх травматичних епізодів) і G-TEP (протокол групових травматичних епізодів).

Відтоді, як Франція стала лідером понад 20 років тому, міжнародні підручники з реагування на стихійні лиха все частіше вимагають такого двохетапного підходу: один для поранених та один для лікування невидимих, психологічних ран травми.

Експерти зазначають, що під час відповіді на пандемію COVID-19 у світі намагаються створити достатню кількість місць для лікування тих, хто заражений смертельним і небезпечним вірусом. У Нью-Йорку зараз є буквально польові лікарні в центрі Центрального парку.

У ВЕФ кажуть, що там не встановлені другі намети - для психологічної допомоги.

"І ми заплатимо ціну протягом трьох-шести місяців після закінчення цієї безпрецедентного карантину, в той час, коли нам знадобляться всі здатні органи, щоб допомогти відновленню світової економіки", - говорять експерти.

Ментальні втрати карантину

Зараз за оцінками, 2,6 мільярда осіб, або третина населення планети живуть в умовах ізоляції або карантину. Це, можливо, найбільший психологічний експеримент, який коли-небудь проводилося, підкреслюють експерти ВЕФ.

Зараз вже є добре уявлення про результати карантину. В кінці лютого 2020 року, прямо перед тим, як європейські країни встановили різні форми ізоляції, The Lancet опублікував огляд 24 досліджень, в яких документується психологічний вплив карантину ("обмеження пересування людей, які потенційно можуть бути схильні до заразливої хвороби"). Отримані дані дають уявлення про те, що відбувається у сотнях мільйонів будинків по всьому світу.

Коротко кажучи, і, можливо, не дивно, що у людей на карантині, дуже ймовірний розвиток широкого спектра симптомів психологічного стресу і розлади, включаючи поганий настрій, безсоння, стрес, неспокій, гнів, дратівливість, емоційне виснаження, депресію і симптоми посттравматичного стресу. Поганий настрій і дратівливість зустрічаються особливо часто, наголошується в дослідженні.

У Китаї про ці очікувані наслідки для психічного здоров'я вже повідомлялося в перших дослідних роботах щодо локдауну.

У тих випадках, коли батьки були на карантині з дітьми, шкода психічному здоров'ю ставала ще крутішою. В одному дослідженні говорилося, що не менше 28% батьків підпадають під діагноз "психічний розлад, пов'язаний з травмою".

Серед персоналу лікарень, що перебувають на карантині, майже 10% повідомили про "виражені симптоми депресії". Інше дослідження, в якому повідомлялося про довгострокові наслідки карантину, запровадженого через SARS, серед працівників охорони здоров'я, виявило довгостроковий ризик зловживання алкоголем, самолікування. Це означає, що через роки після поміщення в карантин деякі працівники лікарень, як і раніше, уникають тісного контакту з пацієнтами, просто не приходячи на роботу.

Причини стресу буяють під час локдауну: існує ризик інфекції, страху захворіти або втратити близьких, а також ймовірність фінансових труднощів. Все це та багато іншого присутнє у нинішній пандемії.

Друга епідемія та установка онлайн-наметів

Ми вже бачимо різке зростання невиходу на роботу в країнах, що перебувають на карантині. Люди бояться заразитись COVID-19 на робочому місці та уникають роботи. Нас чекає друга хвиля цього через три-шість місяців, кажуть експерти. В той момент, коли нам будуть потрібні всі здатні органи для відновлення економіки, ми можемо очікувати різкого стрибка прогулів та професійного вигорання.

Вчені знають це з багатьох прикладів, починаючи від прогулів у військових частинах після розгортання в зонах ризику, до медичних працівників в регіонах, де відбулися спалахи Еболи, атипової пневмонії та MERS.

Прямо перед локдауном вчені провели контрольне опитування серед репрезентативної вибірки населення Бельгії. В цьому опитуванні вони побачили, що рівень стресу 32% населення можна віднести до "зеленої" зони. Тільки 15% населення вказали токсичний рівень стресу – "червоний".

В останньому опитуванні ВЕФ після двох тижнів локдауну "зелена" частина скоротилася до 25% населення. "Червона" частина населення збільшилася на 10 процентних пунктів до 25%.

Експерти кажуть, що це люди з високим ризиком довгострокового абсентеїзму на роботі через хворобу та професійного вигорання. Навіть якщо вони залишаться на роботі, дослідження Eurofound повідомляє про втрату продуктивності праці на 35% для цих працівників.

В цілому, говорять експерти, серед груп ризику за довгостроковими проблемами психічного здоров'я будуть медичні працівники, які перебувають на передовій боротьби з пандемією, молоді люди у віці до 30 років та діти, літні люди та особи, які перебувають у важкому становищі, наприклад, через психічні захворювання, інвалідність та бідність.

Все це нікого не повинно дивувати, підкреслюють в ВЕФ. Розуміння довгострокового збитку від стихійних лих було прийнято в області психології травм протягом десятиліть.

Але, хоча ідеї не нові, масштаб цих локдаунів очевидний. На цей раз епіцентр не в карантинному місті або регіоні; третина світового населення має справу з цими інтенсивними стресорами. Експерти закликають діяти вже зараз, щоб пом'якшити токсичні наслідки локдауну.

Що уряди та неурядові організації можуть і повинні зробити сьогодні.

Серед вчених існує широкий консенсус щодо психологічної допомоги після стихійних лих і великих інцидентів. ВЕФ наводить кілька практичних правил:

- Переконайтеся, що вживаються заходи самодопомоги, які можуть задовольнити потреби великого числа потерпілого населення;

- Інформуйте людей про очікуваний психологічний вплив та реакції на травму. Переконайтеся, що люди розуміють, що психологічна реакція є нормальною;

- Треба запустити конкретний веб-сайт для вирішення психосоціальних проблем;

- Переконайтеся, що люди з гострими проблемами можуть знайти допомогу, якої вони потребують.

У Бельгії нещодавно запустили інтернет-інструмент "Все в порядку", який намагається допомогти постраждалому населенню. Використовуючи теперішні протоколи, запустили цифровий інструмент самодопомоги всього за два тижні.

Коли мова йде про надання психологічної підтримки населенню, більшість країн спізнюються. Як і в ситуації з новим коронавірусом, але експерти підкреслюють, що краще пізно, ніж ніколи.

Детальніше про те, де в Україні пролягла межа здорового глузду в карантинних заходах, спираючись на соціальну реакцію, як на маркер, читайте в статті Олега Покальчука "Танці дурнів" для ZN.UA.