Психолог назвав рукотворні складові нинішньої кризи в Україні

В Україні через поширення коронавірусу діє карантин, який уряд робив жорсткішим вже кілька разів. Через пандемію COVID-19 Україна, як і практично всі країни світу, переживає не найкращі часи. У своїй статті для ZN.UA соціальний психолог Олег Покальчук спробував вичленити рукотворні складові нинішньої кризи.

По-перше, термін "криза" зараз доречно вживати тому, що при очевидній небезпеці ризики були оцінені, хоч і в звичному стилі танців на граблях. Це і запустило механізм кризи, пише автор.

По-друге, якщо раніше плани будувалися не більш, ніж на три місяці, що чомусь урочисто називалося "стратегією", то зараз горизонт планування складає не більше місяця.

По-третє, практика заспокоєння "тут і зараз" призводить лише до ще більшої паніки. Адже люди, можливо, і не дуже розумні, але чітко відчувають, коли у влади немає ніякого плану дій. Як кінь миттєво відчуває невмілого наїзника і поводить себе відповідно, відзначає Покальчук.

"Поляризація суспільства буде поглиблюватися не по осі "схід-захід", а на всі боки відразу. У цьому сенсі про солідарні дії товариства можна забути, кожен буде сам за себе", - пише автор.

З урахуванням соціології, значно зросте спокуса лікувати всі соціальні та економічні хвороби суспільства з допомогою тоталітаризму. При цьому, таку спокусу будуть відчувати майбутні політики, які можуть замінити нинішніх швидше, ніж очікується. У той же час тоталітаризму необхідні відповідна культура та ідеологія. Їх повинні виробляти культурні і освічені люди, а на підставі примх і примх мас вони можуть отримати лише чергову імітацію.

"Технічно наступний місяць вже буде періодом формування реактивних психозів і посилення існуючих депресій, що може призвести до зростання злочинів на побутовому ґрунті. У цьому процесі братиме участь два фактори – об'єктивний різке скорочення робочих місць вже не тільки в сфері обслуговування, але і в сфері виробництва, і вже неодноразово згадувані вище бюрократичні танці дурнів", - пише Покальчук.

Він пояснює, що соціальні страхи значною мірою породжують ілюзії контролю. Це ілюзія тотального контролю держави над людиною. Однак в дійсності, цілком можна уникнути, якщо думати власною головою, і на цей рахунок є безліч історичних прикладів, зазначає автор.

Другою ілюзією Покальчук називає те, що люди нібито здатні контролювати навколишнє середовище. Поганою новиною для бюрократів всього світу і хорошою для громадян є те, що люди отримали шанс досить чітко побачити нікчемність своїх споживчих стратегій.

За словами психолога, для того, щоб почалися незворотні зміни, вплив має тривати не менше трьох років безперервно, як в окупованих районах. Але, можливо, наша самоокупація дозволить людям хоча б на побутовому рівні краще відділяти головне від другорядного. А там, дивись, і до держави справа дійде.

Детальніше про те, де в Україні пролягла межа здорового глузду в карантинних заходах, спираючись на соціальну реакцію, як на маркер, читайте в статті Олега Покальчука "Танці дурнів" для ZN.UA.