Уряди країн докладають мало зусиль для боротьби з кліматичними змінами — The Economist 

Саміт «Кліматичні амбіції» мав бути «днем ​​марафону», в якому всі уряди обіцяли нові амбіційні зусилля щодо скорочення викидів парникових газів, а багаті країни пропонували більше фінансової допомоги біднішим, щоб допомогти їм «декарбонізувати» свою економіку та адаптуватися до змін клімату. Але Америка тимчасово залишила кліматичну угоду ООН, тоді як Австралія, Бразилія та Південна Африка були «виключені зі списку гостей» за недостатню активність. Врешті-решт, близько 70 національних лідерів взяли участь у віртуальному саміті «Кліматичні амбіції» 12 грудня. Голова ООН закликав оголосити «надзвичайний кліматичний стан». Лідери країн фактично дійшли висновку, що для виконання Паризької кліматичної угоди були докладено недостатньо зусиль, пише журнал The Economist.

Саміт був ретельно організованим, відбувся через п’ять років після прийняття Паризької угоди. Після саміту з’явилося мовчазне визнання того, що сума обіцянок, даних урядами у 2015 році щодо скорочення шкідливих викидів, була недостатньою для досягнення кінцевої мети стабілізації середньої глобальної температури. Це поставило вимогу, щоб кожні п’ять років сторони угоди висували більш амбітні національні цілі щодо клімату, беручи до уваги технологічний, економічний та соціальний прогрес, що відбувся в ці роки.

Серед несподіваних оголошень на саміті стали обіцянки Мальдів та Барбадосу, які заявили, що фактично ліквідують свої викиди парникових газів лише за десять років. Аргентина заявила, що буде націлена на нульові викиди до 2050 року. Зараз 24 країни мають подібні довгострокові цілі. Кліматичні моделі передбачають, що для досягнення реального прогресу глобальні шкідливі викиди потрібно анулювати приблизно до 2050 року.

Мабуть, найбільшим сюрпризом став Пакистан. Прем'єр-міністр Імран Хан заявив, що його країна припинить виробляти електроенергію з вугільних електростанцій. Спалення вугілля складає чверть потужності країни. Хоча, Імран Хан не вказував на кінцеві дати досягнення цієї мети, але додав, що 60% всієї енергії, виробленої в Пакистані, надходитиме з відновлюваних джерел до 2030 року.

Кінець «ери вугілля» буде найважливішою частиною плану Китаю досягти своєї мети - вуглецевої нейтральності до 2060 року. Але ті, хто сподівався, що китайський лідер Сі Цзіньпін на саміті розповість про реальний план досягнення кліматичної нейтральності та окреслить конкретні дії, були розчаровані. Цзіньпін повторив свою обіцянку, і оголосив про нові амбіційні плани. На думку політичного аналітика Greenpeace Лі Шуо, Цзіньпінь можливо, залишає собі поле для маневру в майбутніх переговорах щодо клімату з новообраним президентом США Джо Байденом.

Насправді великі «кліматичні заяви» передували саміту. 11 грудня лідери ЄС встановили мету щодо скорочення викидів європейськими країнами на 55%. 11 грудня британський прем'єр-міністр Борис Джонсон заявив, що його уряд припинить фінансування закордонних проектів з використання викопного палива.

Здається, що повільно деякі уряди, все-таки, прислухаються до закликів відмовитись від викопного палива. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш зазначив, що країни G20 витрачають у 1,5 рази більше на галузі, пов'язані з викопним паливом, ніж на енергію з низьким рівнем вуглецю. Він також закликав національні уряди оголосити "надзвичайну кліматичну ситуацію" у своїх країнах.

Цьогорічний звіт виявив, що кількість шкідливих викидів дещо зменшилась на 2-12% у 2020 році внаслідок пандемії, але це не є суттєвим прогресом. Сильний акцент на декарбонізації в міру відновлення економіки після пандемії може спричинити зниження викидів до 2030 року на 25%. Для досягнення цього потрібно більше амбіцій, ніж було показано на саміті, резюмує журнал.