У Європі журналісти вдаються до самоцензури через залякування і насильство - Рада Європи

Журналісти в 3 часто зіштовхуються з втручанням у їхню роботу включно із застосуванням насильства і залякування. Не рідко це призводить до самоцензури.

Про це свідчать результати опитування, які сьогодні оприлюднила Рада Європи і які є в розпорядженні DT.UA. В дослідженні взяли участь 940 журналістів з 47 країн-учасниць Ради, а також з Білорусі.

Опитування було проведене у період з квітня до липня 2016 року. Майже третина журналістів, які взяли участь у ньому, зізналися, що зіштовхувалися з фізичними атаками впродовж останніх трьох років. Втім, найчастішим втручанням у журналістську роботу виявилося психологічне насильство включно із залякуванням, погрозами, образами і наклепом. Про досвід такого тиску повідомили 69% опитаних журналістів.

Другим найбільш поширеним способом втручання у роботу працівниців преси стало кіберзалякування у формі звинувачень в упередженості, поширенні дезінформації, участі в наклепницьких кампаніях чи нападках на когось. Про таку форму тиску повідомили 53% учасників опитування.

Залякування з боку зацікавлених кіл стало третьою найчастішою формою втручання у журналістську діяльність. На неї вказала половина опитаних. Також 46% респондентів розповіли про погрози застосувати силу, 43% - про залякування з боку політичних груп, про стеження (39%) і залякування з боку поліції (35%).

Майже дві третини респондентів вказали, що не почуваються захищеними від стеження. А половина опитаних сказали, що вважають свою здатність захистити джерела інформації під загрозою.

Про випалки крадіжки, конфіскації чи знищення пов'язаного з професійною діяльністю майна повідомили 21% опитаних журналістів, 19% розповіли про безконтакті випадки крадіжки особистого майна, а 13% - про сексуальні домагання. Також майже чверть респондентів вказали, що впродовж останніх трьох років зіштовхувалися з арештами і судовим переслідуванням, здебільшого через закони про наклеп.

Опитування показало також, що фізичні напади найчастіше стаються в країнах Південного Кавказу і Туреччині. У цьому ж регіоні найчастіше погржують журналістам розправою. Хоча були також повідомлення про такі випадки з країн-учасниць ЄС і незахідоєвропейських країн.

35% учасників опитування вказали, що у них немає доступу до механізмів захисту від втручання у їхню роботу. Дослідення вказує на високий рівень страху журналістів перед втручанням у їхню роботу, зокрема через психологічне насильство (60%), кіберзалякування (57%), втручання з боку інших людей (51%), зацікавлених груп (45%) і фізичного насильства (41%). Третина опитаних журналістів зізналися у тому, що бояться за безпеку їхніх сімей і друзів.

Все це спричиняє високий рівень самоцензури. Кожен п'ятий учасник опитування зізнався, що відчув тиск на свою репортерську роботу через вплив на роботодавця. 31% опитаних визнали, що були змушені пом'якшити свої спірні репортажі, а 15% - відпомовилися від таких публікацій. В цей же час, 36% журналістів під час опитування сказали, що тиск змусив їх більше оператися зовнішній чи самоцензурі.

Нагадаємо, що правозахисники Amnesty International розкритикували президента Петра Порошенка за доктрину інформаційної безпеи. За даними організації, указ регламентує моніторинг засобів масової інформації та загальнодоступних ресурсів Інтернету з метою виявлення інформації, забороненої в Україні. Тому документ може стати інструментом проти свободи слова.