"Я думаю, немає жодних причин говорити про кризу євро", - цитує слова EUObserver міністра фінансів Німеччини Вальфгана Шойбле, які він сказав перед зустріччю міністрів країн єврозони в Брюсселі.
На його думку, фінансовим ринкам варто лишалися "розслабленими". Шойбле і інші лідери єврозони наполягають, що після того, як італійські виборці відкинули конституційні реформи на референдумі в неділю, в Італії не почалася політична криза, хоч це і стало причиною для відставки Ренці.
"Це демократичний процес. Давайте почекаємо, поки з'являться його результати", - порадив президент Єврогрупи Єрун Дейсселблоем.
Він додав, що результати референдуму насправді "не змінюють ні економічну ситуацію в Італії, ні в італійських банках".
"Наші проблеми сьогодні – це ті ж проблеми, що були і вчора. І їх треба вирішувати", - сказав голова Єврогрупи, нагадавши про великий дефіцит бюджету і надто велику кількість ненадійних кредитів у Італії.
"Італія сильна демократія, знадобляться гучні рішення", - сказав він.
Фінансові ринки, схоже, відреагували на запевняння Шойбле і Дейсселблоема, оскільки євро на міжнародних ринках відновило все, що втратило зранку. До обіду головні індекси у Франкфурті, Лондоні і Парижі зросли більш ніж на 1%, в той час як фондова біржа в Мілані втратила 0,1%. Тим часом, в рейтинговій агенції Standard & Poor's запевнили, що результати референдуму "поки що ніяк не вплинули на кредитоспроможність Італії".
Нагадаємо, в неділю, 4 грудня, в Італії відбувся референдум щодо внесення змін до Конституції. Згідно з даними екзит-полів, від 54 до 58% виборців проголосували "проти" конституційної реформи, тоді як "за" висловилися від 42% до 46%. Явка на референдумі перевищила 68%. Після оголошення результатів прем'єр-міністр Маттео Ренці оголосив про свою відставку. Видання Financial Times писало, що після відставки Ренці італійська політика увійде в період невизначеності. Вірогідно, що президент Маттарелла спробує вмовити когось з чиновників очолити уряд, щоб заспокоїти ринки якомога швидше. Такий вибір може впасти на міністра фінансів П'єра Карло Падоана чи голову Сенату П'єтро Грассо.