У всьому світі в'язниці ризикують стати інкубаторами COVID-19 - The Economist

Перший чоловік, помер від COVID-19 на острові-в'язниці Райкерс, що в Нью-Йорку, 5 квітня. Жертвою став 53-річний чоловік Майкл Тайсон, який помер у місцевій лікарні. Він був поміщений у в'язницю за технічне, некримінальне порушення умовно-дострокового звільнення і майже напевно підхопив хворобу всередині в'язниці. За останній місяць острів став резервуаром коронавірусу. Підтверджено, що інфіковано не менш 362 осіб із загального числа ув'язнених у 3974 людини. Це в шість разів вище, ніж в цілому по місту. Принаймні, шість співробітників в'язниці в Нью-Йорку померли, пише The Economist.

Запобігти поширенню COVID-19 важко скрізь у світі. Але в'язниці є одними з найскладніших місць для захисту. За даними групи Penal Reform International, у всьому світі за ґратами перебуває близько 11 млн людей. Це найвищий показник за всю історію. У більшості багатих країн і майже у всіх бідних, камери переповнені, люди часто потрапляють і звільняються з в'язниць, але забезпечити ефективне соціальне дистанціювання практично неможливо. У людей, які потрапляють у в'язницю, частіше виникають інші проблеми, такі як наркоманія чи алкоголізм, або ж складні сімейні ситуації можуть зробити їх більш уразливими для зараження або збільшить ймовірність поширення вірусу серед інших. Ув'язнені не зобов'язані співпрацювати з адміністрацією. І тюрми не можуть бути закриті так, як інші місця і установи, де люди перебувають в обмежених умовах. Ризик полягає в тому, що, якщо вірус потрапить у в'язницю, його буде неможливо контролювати. Це може не тільки вбити багато ув'язнених і охоронців, але і посилити тиск на системи охорони здоров'я та поширити його на іншу частину населення.

В Америці, де проживає найбільша кількість ув'язнених у світі, існують особливі ризики. В період з 2000 по 2016 рік частка ув'язнених старше 55 років збільшилася в три рази до 12%, що більше 150 тисяч чоловік. В даний час в державних тюрмах їх міститься більше, ніж в'язнів у віці від 18 до 24 років. Багатьох людей відправляють у в'язниці на короткі терміни. У в'язниці Райкерс, третина ув'язнених потрапляє на строк менше чотирьох днів - це означає, що вони ризикують захворіти вірусом і потім вийти з ним на свободу. Хоча побачення з родичами в більшості місць заборонені, ув'язненим, як раніше, необхідно відвідувати адвокатів. Адвокат з одного великого міста на східному узбережжі, який працює з клієнтами у великій в'язниці розповів, що в кінці березня ніхто, включаючи ув'язнених, що перебувають на карантині і підозрюваних у перенесені вірусу, не носив масок. Ніхто не перевіряв температуру людей, коли вона відвідувала своїх клієнтів. Лікар-психіатр у великій тюрмі на західному узбережжі розповів, що співробітники і ув'язнені неохоче носили маски, і що ув'язненим залишили мало чистячих засобів, щоб вони містили в'язницю в чистоті.

В бідних країнах умови такі, що навіть в американських в'язницях все виглядає добре. В Латинській Америці, регіоні, де найбільше ув'язнених після Америки та Китаю, ув'язнені часто покладаються на членів сім'ї, щоб вижити, які приносять їм додаткове харчування. Там часто немає проточної води. У Сальвадорі ув'язнені по черзі сплять у гамаках. У Бразилії в чотирьох з десяти в'язниць немає лікаря або медсестри і більше 10 тисяч ув'язнених захворіли на туберкульоз у минулому році. Оскільки сімейні візити припинені, щоб знизити ризик поширення вірусу, то багатьом людям не вистачає мила і туалетного паперу, оскільки уряди часто не надають їх. "Це бомба сповільненої дії", - говорить Хосе Мігель Віванко з групи Human Rights Watch, що базується в Нью-Йорку.

Пандемія коронавірусу викликала хвилю тюремних бунтів по всьому світу

Погані умови в поєднанні з вірусом можуть призвести до заворушень. 11 квітня в Індонезії ув'язнені у в'язниці в Манадо, на острові Сулавесі, влаштували безлади і підпалили будівлі у відповідь на чутки про те, що охоронець був заражений і міг заразити вірусом інших у виправній установі. В більшості країн Латинської Америки, включаючи Колумбію, Венесуелу, Бразилію, Аргентину і Перу, також мали місце тюремні заворушення. Десятки були вбиті. Заворушення не обмежуються країнами, що розвиваються. В результаті заколоту на початку березня в Італії, після того як влада встановили заборони для сімейних побачень, загинули 12 ув'язнених. Багато з них померли від передозування наркотиками, вкраденими з медичної кімнати, за даними міністерства юстиції. Ще 16 ув'язнених втекли.

Один із способів поліпшити ситуацію з коронавірусом у в'язницях - це зменшити кількість ув'язнених всередині. Якщо б всі ув'язнені були небезпечними потенційними вбивцями, це було б складно. Але реальність така, що в більшій частині світу люди, які не представляють великої небезпеки для інших, перебувають за ґратами. В Америці 631 тисяча в'язнів, що становить приблизно третину від загального числа ув'язнених, чекають суду або відбувають короткі терміни за порушення, пов'язані з умовно-достроковим звільненням. У деяких частинах Латинської Америки, включаючи Болівію і Гаїті, більше двох третин ув'язнених очікують суду. Багато хто з засуджених здійснювали ненасильницькі злочини, пов'язані з наркотиками.

Першою країною, яка зробила масові звільнення в тюрмах у відповідь на вірус, був Іран. 3-го березня було звільнено близько 55 тисяч ув'язнених, щоб зменшити переповненість. Протягом останніх кількох тижнів по всьому світу також почали випускати в'язнів. До 6 квітня у Нью-Йорку звільнили близько 1500 осіб з міських тюрем, щоб зменшити переповненість, в тому числі всіх тих, хто, як вважається, піддавався найбільшому ризику смерті або серйозному захворюванню. Ув'язнені були звільнені достроково або не були заґратовані в країнах від Бразилії до Великобританії. Навіть у Кенії, де досі зареєстровано лише 200 підтверджених випадків зараження вірусом, було випущено близько 5000 ув'язнених.

Але звільнення ув'язнених не завжди популярний крок, навіть в тих місцях, де багато людей ув'язнено за досить прості злочину. У Бразилії міністр юстиції Серхіо Моро стверджує, що вірус не загрожує ув'язненим і вони не повинні бути звільнені. Замість цього сотні ув'язнених в Сан-Паулу щодня доставляються на фабрики і назад, щоб зробити маски для уряду. У штаті Луїзіана, американському штаті з найвищим рівнем ув'язнення на душу населення, прокурори з Нового Орлеана виступають за те, щоб тримати людей у в'язниці, щоб вони не поширювали вірус в інших місцях.

Навіть коли є політична воля звільнити ув'язнених, це не завжди відбувається. У Великобританії, де уряд пообіцяв звільнити близько 4000 вразливих ув'язнених (наприклад, вагітних жінок) або тих, чий термін наближатися до кінця, міністри наполягають, щоб спочатку вони пройшли оцінку ризику, а потім будуть відзначені, як такі, що підлягає звільненню. Френсіс Крук, голова благодійної організації Howard League по реформі кримінального правосуддя, говорить, що вона чула лише про кілька випадків звільнення, незважаючи на обіцянки уряду, хоч вірус вже і почав поширюється у в'язницях. У Нью-Йорку ситуація доходить до абсурду, адже деякі люди були затримані за порушення правил соціального відчуження. Влада Сальвадору замкнула понад 2000 осіб за порушення карантинних приписів, і відправила їх в спеціальні "центри утримання" на кілька днів або тижнів, по 20 чоловік.

Уряди країн не знаходять альтернатив по боротьбі з поширенням COVID-19 у в'язницях

Звільнення ув'язнених може зменшити переповненість всередині, але якщо вірус вже поширився, це може створити нові проблеми. В'язні, як правило, бідні, і їм нікуди йти. Деякі з них бездомні або не мають постійної адреси. Анхель Родрігес, який керує Avenues for Justice, нью-йоркською некомерційною групою, яка працює з молоддю групи ризику, каже, що один з його клієнтів потрапив у в'язницю Райкерс без хвороб, але захворів COVID-19 до того часу, коли йому треба було звільнятися. Оскільки він живе зі своєю 80-річною бабусею, у якої проблеми з диханням, його звільнення було відкладено, поки адміністрація вирішує, куди його відправити.

Можливо, найбільший ризик у тому, що нічого не відбувається. Фабіо Хаба, президент профспілки тюремних наглядачів Сан-Паулу, каже, що його члени купують за свій рахунок маски і рукавички; багато чого не було надано урядом. "Ми імпровізуємо", щоб ізолювати ув'язнених з симптомами, говорить один охоронець. Незважаючи на вимоги профспілки, деяким тюремним працівникам, яким більше 60 років, не дозволили піти в профілактичну відпустку, хоча десятки охоронців були відправлені додому з симптомами вірусу. В Америці "більшість штатів нічого не роблять", - говорить Алан Міллс, який керує "Юридичним центром народного права" в Чикаго.

Не допустити, щоб COVID-19 потрапив до в'язниці завжди було важким завданням для урядів, як у багатих, так і бідних країнах. Зрештою, якщо влада постійно бореться за те, щоб не допустити проникнення наркотиків, мобільних телефонів та іншої контрабанди в камери, як вони можуть сподіватися контролювати невидимий вірус? Але катастрофа, яка, ймовірно, розгортається в тюрмах у більшості країн світу, якщо вона ще не почалася, не повинна бути неминучою. Такі країни, як Америка і Бразилія занадто сильно залежать від тюремних ув'язнень, оскільки мають справу з людьми, які порушують закон. Оскільки дуже багато людей ув'язнені, умови всередині жахливі. У той час, як глобальна пандемія поширюється, може бути важко придумати альтернативи замиканню людей за ґрати; але, можливо, катастрофа покаже важливість спроб пошуку цих альтернатив.

Раніше, влада Туреччини звільнить тисячі ув'язнених, але не опозиційних журналістів. У в'язницях Туреччини перебувати більше політв'язнів і журналістів, ніж в будь-якій іншій країні.

Також, сотні бойовиків "Талібан" випустили на свободу з афганських в'язниць. Звільнення продовжиться в інших в'язницях, планується звільнити, в загальній кількості, 1500 чоловік.