У Німеччині відкрився аеропорт, запуск якого планували ще на 2011 рік

У Берліні відкрили міжнародний аеропорт Берлін-Бранденбург імені Віллі Брандта, будівництво якого розпочали в 2006-му році, а повинні були завершити ще в листопаді 2011-го. Процес будівництва при цьому супроводжувалося величезною кількістю скандалів і відставок, пише Meduza.

Як повідомляє ЗМІ, конкретну причину такого довгого і невластивого для Німеччини будівництва назвати неможливо: «тут і непомірні політичні амбіції, і неповоротка бюрократія, і старі добрі окозамилювання з корупцією».

Проект будівництва аеропорту Берлін-Бранденбург вважають провалом менеджменту, оскільки в ході будівництва вартість проекту потроїлася, і в підсумку він обійшовся міському, земельному і федеральному урядам більш ніж в сім мільярдів євро.

Відзначається, що рішення про будівництво аеропорту було прийнято ще в 1990-му році, проте вирішити, де саме будувати, виявилося непросто. Основні формальності владнали тільки до 1999 року. Архітектор Майнхард фон Геркан розробив проект головної будівлі, але щоб підтримати промисловість регіону, реалізувати проект вирішили дати відразу декільком десяткам місцевих фірм. Крім того, аеропорт почали укрупнювати ще до початку будівництва. Це ще більше загальмувало роботу над будівництвом.

«Але головна проблема аеропорту полягала в системах протипожежного захисту та димовидалення, які не працювали. Крім того, вже побудовані інженерні комунікації не були розраховані на додаткові гейти і додатковий поверх. Грубо кажучи, нові туалети не були забезпечені водою», - пишуть журналісти Meduza.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У Німеччині за добу майже 20 тисяч хворих на COVID-19

Крім того, проведена в 2013 році інвентаризація виявила понад 120 тисяч недоробок і дефектів.

Затримка з відкриттям обійшлася так дорого ще й тому, що вже до весни 2012 року аеропорт повністю оснастили технікою, меблями і спеціальним обладнанням, які за тривалі проміжки часу встигли вийти з ладу або втратити свою актуальність.

Уточнюється, що аеропорт знищив політичну кар'єру Клауса Воверайта, який до цього цілком міг претендувати на позицію кандидата в канцлери Німеччини від соціал-демократів.