Трампу час назвати "проросійськи бойовиків" правильно: російські загарбники - Forbes

Інтерв'ю Дональда Трампа в ефірі Fox News, яке провів журналіст Білл О'Райлі, висміяли як марення погано поінформованого президента. Він правильно зробив, що відмовився називати Володимира Путіна "вбивцею", але зробив помилку, коли засумнівався в ролі Росії у війні в Донбасі.

Про це на сторінках американського ділового видання Forbes пише дослідник Інституту Гувера Сенфордського університету Пол Родерік Грегорі.

Він нагадує, як Трамп під час інтерв'ю припустив, що проросійські бойовики в Донбасі можуть бути непідконтрольними Кремлю. При цьому, він пообіцяв це "з'ясувати". Експерт зауважує, що Трамп таким чином підняв ключове питання, яке уникають ті, хто намагається протистояти російській агресії на Сході України.

"Попри те, що ми знаємо, що "проросійські" сили воюють за допомогою російського обладнання, російських найманців і широкої пропагандистської підтримки, ми підтримуємо зручну відмовку, що "повстанці", "бойовики", "сепаратисти", чи як ще їх називають ЗМІ, нібито ухвалюють власні політичні, військові і економічні рішення. Якщо це так, тоді "проросійські" сили, кажучи словами Трампа, "неконтрольовані", а Росію можна лише попросити "натиснути" на своїх клієнтів в Україні, до чого вони можуть прислухатися чи ні. Таким чином, Росія виходить "миротворцем", а не агресором на мирних переговорах", - йдеться в статті.

Якщо ж ситуація протилежна, і Росія віддає так званим "проросійським силам", цивільним і військовим, накази і використовує власні регулярні війська у бою проти України, тоді Росія - агресор, а не миротворець. І Трампу під час зустрічі з Путіним варто пам'ятати про це. На думку експерта, Трамп буде вимагати від своїх родвідників і радників відповіді на питання, як йому ставитися до Росії.

Грегорі зауважує, що зараз Захід прийняв інтерпретацію ситуації, яка говорить, що Росія "не контролює, але має вплив" на бойовиків в Донбасі. Канцлер Німеччини Ангела Меркель і попередній президент США Барак Обама неодноразово просили Путіна "використати свій вплив" на бойовиків, щоб покласти край війні. А Путін, вдаючи невинуватого, запевнюяв їх, що мир в Україні в його власних інтересах.

"Захід прийняв інтерпретацію, що Росія "не контролює, а впливає" як зручне виправдання своїй бездіяльності в протистоянні російській агресії, якщо не брати до уваги санкції і заяви", - йдеться в статті.

Цю інтерпритацію Путін і його "гуру зовнішньої політики" намагалися просувати весь час, навіть коли Росію ловили на гарячому. Найбільшим таким випадком стала справа падіння малайзійського "Боїнга 777". Міжнародні слідчі встановили, що лайнер був збитий з російської системи "Бук" російсьою ракетою, яку запустив російський екіпаж, який потім разом з системою повернувся на території Росії. Але Москва все одно заперечує це, попри всі докази. Справа про "Боїнг" становить смертельну загрозу для вигадок Росії, оскільки вона її продемонструвала причетність на найвищому рівні до подій в Донбасі.

Російский наратив про те, що Москва "не контролює, але впливає", ґрунтується на трьох засадах. По-перше, на твердженні, що російської армії нібито немає на Сході України. По-друге, що так званими "народними республіками" керують нібито обрані представники і військові, які приймають власні політичні і військові рішення. По-третє, що Росія нібито не передає "проросійським силам" зброю і обладнання.

Грегорі переконаний, що всі три засади спростовуються фактами. Він нагадує про репортаж BBC, в якому зібрані докази, що Москва випробовує в Україні своє нове озброєння. Крім того, кількість жертв серед російських солдатів в Днбасі "дорівнялася до втрат США в Афганістані", Москва видала тисячі військових нагород за участь у війні проти України. А російські солдати постійно розміщують в соціальних мережах фото з території України. Міжнародні спостерігачі тепер звинувачують "об'єднані російсько-сепаратистські сили" за посилення боїв у "сірій" зоні. Найбільш разючим запереченням Москви стала бійня під Дебальцевим, де регулярні російські війська виступили відкрито проти армії України, а російська пропаганда намагалася переконати, що це були місцеві бойовики.

Також твердження про те, що проросійські сили нібито ухвалюють власні політичні і військові рішення, спростовує той факт, що Луганськом і Донецьком керують "політтехнологи" і агенти спецслужб, зухвало "імпортовані" з Росії. Автор нагадує про перехоплені записи розмов радника Путіна - Сергія Глазєва, який наказував своїм маріонеткам захопити два міста на Сході України.

Розвідувальні дані теж вказують на те, що Росія контролює і керує сили місцевих і російських найманців на українській території. Грегорі нагадує слова Держсекретаря Джона Керрі: "Розвідка записує розмови агентів, які віддають накази з Москви. Ми знаємо точно, хто віддає накази, ми знаємо, звідки вони надходять".

Це піднімає цілком логічне питання: "До якої міри Путін має можливості і бажання виконати результат переговорів, який повинен буде стати ефективним рішенням для російсько-української війни?". Трамп не може поставити себе в ситуацію, в якій його партнер по переговорах спочатку погодиться з чимось, а потім скаже, що він не контролює своїх маріонеток на місцях.

"Прихильники України бояться, що Трамп пожертвує нею заради дружби з Путіним. Я не погоджуся. Будучи аутсайдером, Трамп, швидше за все, зробить більше для України, ніж його попередники, які боялися назвати Путіна агресором, не протистояли проти його міфології і відмовлялися озброїти Україну на місцях, щоб не засмутити Путіна", - пише експерт.

Він переконаний, що маючи за плечима сильну команду дипломатів, опозицію розлючених на Росію демократів і сильну підтримку України з боку репсубліканців, Трамп може проігнорувати "політкоректність" у ставленні до міфології про незалежність від Росії бойовиків в Донбасі, а також твердження, що озброювати Україну не можна.

"У Трампа є козирі, найважливіший з яких - це 200-тисячна українська армія, озброєна США, а також надія на те, що рух України до процвітання все більше буде робити її недосяжною для путінської Росії", - йдеться в статті.

Раніше британське видання The Economist писало, що Трамп помиляється у вигодах "великої угоди" з Росією. Деталі нового підходу Трампа до Росії досі незрозумілі й мінливі. Частково через розбіжності серед оточення президента. Навіть постійний представник США в ООН засудила російську агресію в Україні, тоді як Трамп не покидає своїх симпатій до російського президента.

Детальніше про відносини Києва з новою адміністрацією США і хід Мінського процесу читайте у статті Сергія Рахманіна "Не чекати на Годо!" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".