Але президент Росії Володимир Путін не приховує, що він насправді хоче. Про це йдеться в статті експерта American Foreign Policy Council Стівена Бланка на сторінках Newsweek.
Автор нагадує, що Росія хоче позбутися санкцій, визнання окупованого Криму частиною Росії, демілітаризації НАТО в Балтійському і Чорноморському регіоні, знищення американської системи протиракетної оборони, визнання режиму Башара Асада в Сирії, а також рівності Росії зі США.
Це формальне визнання того, що Кремль називає "багатополярністю", виключає популяризацію західної демократії чи захист прав людини в Росії чи у її так званій "сфері впливу". Експорт "путінізму", тобто корумпованості державних і приватних інститутів задля вигоди невеликої правлячої кліки, яка править беззастережно і безкарно, - це головна умова виживання російського режиму. Тому Москва продовжує тиснути на Вашингтон і Європу.
Бланк нагадує, як Москва намагалася влаштувати переворот в Чорногорії за допомогою сербських екстремістів, посилила інформаційну війну у Німеччині і США, а також пожвавила розгортання своєї армії проти НАТО, вдаючись при цьому до ядерних погроз.
Путін може й відмовився відповідати на висилку російських дипломатів з Вашингтона, але його "війна" не припинилася. Навпаки, витрати на неї зросли. Бланк зауважує, що це протистояння триває більше десяти років і самі лише переговори його не зупинять.
Психологічно і інституційно уряд Путіна не може усвідомити, що його ніхто не атакує. В 2005 році тогочасний міністр оборони Росії Сергій Іванов заявив, що Росія у стані війни, навіть попри те, що ніхто її не оголошував. А в 2016 році він сказав Financial Times: "Ми сприймаємо Холодну війну як норму життя".
Для того, щоб Трамп і весь Захід могли дійсно ефективно вести переговори, їм потрібно зрозуміти цілі Росії і те, як можна змусити її сісти за стіл і погодитися на реальні результати. Російські чиновники від Путіна і нижчого рангу часто і публічно давали зрозуміти, що не вважають всі пост-радянські країни і країни колишнього Варшавського договору насправді суверенними. Російська інформаційна війна і підтримка конфліктів по всій Євразії, а також підтримка екстремістських сил в Європі вказують, що переконання Москви, що цілісність країн нічого не значить.
Путін тепер пропонує нову форму "інтеграції" країнам ОДКБ, а також заявляє про "захист російськомовного населення" і етнічних росіян за кордоном як про важливий елемент своєї зовнішньої політики.
Більше того, в рамках нового світового порядку Росія хоче, щоб Захід знову інвестував у її економіку і торгував з нею. Це необхідно для збагачення еліт і підкупу західних інститутів. І йдеться не лише про російську підтримку політичних партій у Франції і Греції, а й про залучення оргнізованої злочинності на зразок того, як кримінальний світ працює на інтереси Росії у Іспанії.
Тому Захід повинен використати свої важелі, щоб відкинути такий сценарій. Це означає не лише необхідність зміцнити НАТО, щоб він міг ефективно стримувати всі загрози. Йдеться також і про те, щоб вдихнути нове життя в ЄС, зміцнити його єдність, узгодженість і здатність розвивати демократію у країнах-учасницях.
Раніше на сторінках Financial Times голова британської компанії OGN Group Олександр Темерко писав, що Трамп може принести Україну в жертву Росії заради спільного тиску на Китай. Але Москві буде не просто зрадити союзника, який підтримував її впродовж трьох років санкцій.
Видання The National Interest писало, що Трамп має шанс допомогти Україні і не образити Росію. Трамп повинен наполягати на збереженні незалежності суверенітету України. Але до Криму, тим часом, можна ставитися "як до країн Балтії в часи Холодної війни".