Традиційні багатосторонні альянси втрачають свою значимість — дипломат

Стає очевидним, що традиційні багатосторонні альянси втрачають свою значимість. Домовленості, досягнуті в минулий історичний період на багатосторонньому рівні, все частіше ставляться під сумнів діями провідних країн, а багато регіональних структур просто паралізовані двосторонніми конфліктами серед своїх членів (найяскравіший приклад - ОЧЕС) або перетворені в інструмент домінування однієї країни (ЄврАзЕС, ОДКБ).

Про це у своїй статті для DT.UA пише Сергій Корсунський, директор Дипломатичної академії імені Геннадія Удовенка при МЗС України, Надзвичайний і Повноважний Посол України. За його словами, міжнародні організації повсюдно стають предметом маніпуляцій (один скандал з викриттям російських шпигунів у лавах місії ОБСЄ в ОРДЛО чого вартий), ареною змагань по сплаті членських внесків і політичному лобізму (досить згадати поведінку РФ в ЄС і ПАРЄ або факт голосування в ЮНЕСКО з питання про історичність претензій Ізраїлю на Єрусалим).

"Функціонування навіть таких фундаментальних інституцій як ЄС і НАТО розхитується суперечливими діями окремих країн. Загальноприйняте розуміння того, що держави-члени готові жертвувати на індивідуальному рівні задля досягнення спільних цілей, втрачає сенс, - зазначає експерт. - У наш час Угорщина може дозволити собі заявити, що ні за яких обставин не буде приймати біженців всупереч політиці солідарності ЄС, а Трамп ставить під сумнів застосування статті 5 Вашингтонського договору у зв'язку з прийняттям у члени НАТО Чорногорії".

Автор вказує, що при вирішенні найгостріших проблем сучасності домовленості у звужених межах, як, приміром, тристоронній "союз" Росія-Іран-Туреччина в контексті проблеми Сирії або угода "5+1" по Ірану, стають краще фундаментальних багатосторонніх форматів, сформованих у післявоєнний період саме з метою запобігання конфліктів та законного застосування сили.

"Зрозуміло, подібні приклади зустрічалися й раніше, однак відмінність нинішнього етапу в тому, що нездатність основних багатосторонніх інститутів вирішувати гострі проблеми і регулювати конфлікти досягла безпрецедентного рівня. Грузія, Україна, Сирія, Ємен, Іран, Північна Корея - ось неповний перелік прикладів. Спробуйте подолати право вето Росії в ООН або вимогу консенсусу в ОБСЄ, якщо сама Росія є країною-агресором", - наголошує дипломат.

Детальніше про настання епохи світового хаосу читайте в статті Сергія Корсунського "Новий світовий безлад: ласкаво просимо" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".