Підтримати
На початку 2022 року більша частина світу аплодувала героїчним українським військовим, які стримували російські війська під воротами Харкова та Києва. Президент США Джо Байден у своїй промові з Варшави проголосив, що російські війська "зустрілися з хоробрим і жорстким українським опором".
Два роки потому українські солдати знову протистоять масованим російським військовим атакам, цього разу в Донецьку, Луганську та інших містах. Але зараз набагато менше вітальних вигуків. Замість того, щоб святкувати українську доблесть, багато спостерігачів докоряють країні за те, що вона не переломила ситуацію і не перейшла в наступ, повідомляє Foreign Affairs.
Глобальний зсув у сприйнятті є прикладом тиранії очікувань — або того, як припущення про те, хто виграє війну, можуть викривляти судження про те, хто перемагає. Зовнішні спостерігачі, як експерти, так і неспеціалісти, не оцінюють військові результати, просто підраховуючи здобутки й втрати на полі бою. Замість цього вони порівнюють ці результати зі своїми очікуваннями. Як наслідок, держави можуть втратити територію і все одно вважатися переможцями, якщо вони перевиконують свої завдання.
Держави так само можуть захопити землі й бути названі переможеними, якщо вони не виконали своїх зобов'язань. Україна, наприклад, втратила територію в перші тижні російського вторгнення. Але несподівано рішуча оборона Києва принесла йому широку західну підтримку, яка допомогла звільнити численні міста в наступні місяці.
Тиранія очікувань працює і в іншій великій війні: ізраїльській кампанії в Газі. Коли розпочався цей конфлікт, прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу дав грандіозну обіцянку, що його країна "розчавить і знищить" ХАМАС. Заявити, що він повністю викорінить це угруповання, було помилкою. ХАМАС добре озброєний, а це означає, що Ізраїлю майже неможливо його ліквідувати.
Обіцянка Нетаньягу надзвичайно ускладнює сприйняття Ізраїлю як однозначного переможця у війні. Коли очікування і реальність стикаються, часто настає криза. Розчарування ізраїльтян у війні Нетаньягу може викликати шок в ізраїльській політиці.
"Для України тиранія очікувань спочатку спрацювала на користь. Після вторгнення Київ був аутсайдером, а американські урядовці вважали, що Росія може захопити більшу частину країни всього за кілька днів. Коли Росії не вдалося захопити столицю, західні країни були вражені успіхами України, що заохотило їх надавати більше матеріальної допомоги. Своєю чергою, Україна розпочала серію успішних контрнаступів, в результаті яких було звільнено приблизно половину території, яку захопила Москва", — пише видання.
Пізніше скептицизм зріс і це стало поганою новиною для України. Але песимістичні настрої мають і позитивну сторону: вони можуть знову зробити Київ схожим на Давида, який бореться з Голіафом, і знизити очікування від майбутнього.
На відміну від України, Ізраїль має десятиліття досвіду тиранії очікувань, починаючи з війни Судного дня у жовтні 1973 року. Під час цього конфлікту Ізраїль здобув явну перемогу над єгипетськими та сирійськими військовими, але ізраїльтяни, тим не менш, сприйняли цю кампанію як дороговартісну поразку.
Сьогодні тиранія очікувань може спонукати ізраїльтян вважати війну в Газі провальною. ХАМАС, як і Хезболла, набагато слабший за Ізраїль у матеріальному плані, що посилює впевненість ізраїльтян у тому, що Армія оборони Ізраїлю має здобути легку перемогу.
ХАМАС, навпаки, виграє від тиранії очікувань. Оскільки ХАМАС є слабшою стороною конфлікту, спостерігачі можуть розглядати саме його виживання як своєрідну перемогу, як це було у випадку з Хезболлою у 2006 році. У довгостроковій перспективі, таким чином, кампанія Ізраїлю може ненавмисно посилити свого супротивника або створити нову і ще більш небезпечну організацію-спадкоємицю.
Для Ізраїлю, ймовірно, вже занадто пізно перезавантажувати очікування, особливо з огляду на те, що він ніколи не був аутсайдером (на відміну від України). Ізраїльтяни, швидше за все, будуть дивитися на війну як на дорогу кампанію і втрачену можливість — і, можливо, як на серйозну поразку.
"Тиранія очікувань — важка проблема для потужних країн. Але іноді самокритика необхідна для досягнення миру", — підсумувало видання.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google