The Guardian: НАТО важко зберегти єдиний фронт проти Росії, хоча це і є його призначення

Більшість самітів проголошують своє «історичне» значення. А їхні учасники неминуче говорять про «досягнення нового консенсусу». Але саміт НАТО в Мадриді може цілком справедливо робити такі заяви. Тому що військовий альянс, який ще кілька років тому президент Франції Еммануель Макрон називав «мертвим», відновив свою життєздатність і стратегічне призначення.

НАТО вирішив збільшити сили швидкого реагування до 300 тисяч солдатів, щоб стримати будь-яку подальшу російську агресію. І, як сказав Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, це стало «найбільшим переглядом нашої колективної оборони з часів Холодної війни». Про це в статті для The Guardian пише директор Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI) Джонатан Єл. Готовність всіх 30 країн-учасниць альянсу збільшити оборонні витрати безпрецедентна. Але ще більш важливо, що НАТО відновив свою роль єдиної організації, здатної запропонувати колективну оборону Європейському континенту.

Швеція і Фінляндія вже отримали значні гарантії безпеки в рамках їхнього членства в Євросоюзі. Однак, обидві країни все одно вирішили приєднатися до НАТО на саміті в Мадриді. Тому що вони розуміють різницю між намірами ЄС і можливостями НАТО, підкріпленими військовою силою США. Разом з тим, лідери альянсу добре знають, що виклики досі дуже великі. В Мадриді президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що приєднання Швеції й Фінляндії зробить НАТО «більш європейським». Але це була дуже очевидна заява, яку можна було зробити про фактично кожну хвилю розширення альянсу. Кожна нова країна, яка приєдналася до нього, була з Європи, а значить робила його більш європейським.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

НАТО найближчим часом не робитиме кроків для інтеграції України в Альянс — Кулеба

Але кожне розширення, так само як і приєднання Швеції і Фінляндії, не вирішувало одну і ту ж проблему. Вони не скорочували велику залежність НАТО від сили США. Трансатлантичний альянс добре відреагував на вторгнення Росії в Україну. З березня альянс почав збільшувати присутність в країнах Балтії, Польщі, а також в Словаччині, Угорщині, Румунії і Болгарії. Війська союзників розтягнулися від Балтійського до Чорного морів. Але попри те, що багато союзників залучили до цих зусиль свої активи, внесок США в рази перевершує той, який зробили всі європейці разом узяті. Якби у Європі не були розгорнута 100-тисячна армія США (найбільше з середини 1990-х років), навряд чи альянс виступав би зараз єдиним фронтом.

Останні обіцянки збільшити фінансування оборони теж вражають. Але просто зараз лише 9 з 30 країн-учасниць витрачають 2% своїх ВВП на армію. І серед тих, хто цього не робить, такі великі країни Європи, як Франція, Німеччина, Італія й Іспанія. Решта ж каже, що «робота триває».

У НАТО підрахували, що країни-союзники пообіцяли витратити на оборону додаткові 184 мільярди євро на додачу до вже існуючих бюджетів. І приблизно половина цієї суми припадає на Німеччину. Але питання в тому, як ці гроші будуть витрачені і впродовж якого часу. Найпростіший спосіб покращити європейські оборонні можливості просто зараз - це купити більше готової американської техніки. Але така ідея йде врозріз з підходами країн Європи. Французькі дипломати наголошують, що війна в Україні не повинна перетворитися на золоту жилу оборонної промисловості США. Швидше за все, внутрішні дебати НАТО про «розподіл тягаря» продовжаться, навіть якщо грошей на оборону стане більше. На іншому березі Атлантики Дональд Трамп і його послідовники продовжують стверджувати, що НАТО - це шахрайська схема, створена для того, щоб видурювати гроші американських платників податків. Навіть якщо Трамп не сяже знову в президентське крісло, сама думка про те, що США витрачають на захист товстих і заможних європейців більше, ніж варто було б, буде досить впливовою під час парламентських виборів, які пройдуть в США в листопаді.

Абсолютна зухвалість російської агресії проти України дозволила адміністрації Байдена отримати від Конгресу необхідне фінансування. Однак, у Вашингтоні за замовчуванням вважають, що повторного виділення 40 мільярдів доларів на допомогу Києву точно не буде. І в майбутньому дебати про розподіл фінансового тягаря між союзниками в НАТО загостряться, коли почнеться паралельна дискусія про післявоєнну економічну відбудову Україну, яка, за попередніми підрахунками, буде коштувати близько 500 мільярдів доларів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Країни НАТО розділилися на три групи у питанні щодо шляхів припинення війни в Україні — The Sunday Times

НАТО також пообіцяв збільшити чисельність сил швидкого реагування до 300 тисяч солдатів. Втім, альянс так і не дав відповідь на важливе питання, чи повинні його війська постійно базуватися в країнах, які межують з Росією, щоб стримати агресора. Якщо цього не зробити, деякі країни НАТО опиняться під загрозою принаймні тимчасової російської окупації, поки не прибуде підмога, щоб їх визволити. А це означає, що на їхній території можуть повторитися жахіття, як в українській Бучі. І жодна з країн НАТО не погодиться змиритися з актою перспективою. Але якщо розгорнути міжнародні контингенти у Центральній і Східній Європі на постійній основі, це буде дуже дорого. І обіцяного збільшення витрат на оборону не вистачить.

Насправді все, що НАТО зробив у Мадриді, - це виступив з обіцянками, сподіваючись, що суть і умови обіцяного можна буде обговорити пізніше. Але найбільший парадокс альянсу полягає в тому, що рішучість у протистоянні імперіалістичним намірам Росії лишається клеєм, на якому він тримається. Але водночас це й найбільша уразливість НАТО. Попри всі розмови у Мадриді, консенсусу у питанні, що робити з Росією, досі немає. Всі згодні, що не можна допустити, щоб її агресія досягла успіху. Але чи означає це, що Росію потрібно фізично перемогти на полі битви в Україні, як того хочуть Велика Британія і більшість країн Центрально-Східної Європи? Чи може вистачить, щоб війна закінчилася так, щоб Москва не могла проголосити перемогу, як хотів би лідер Німеччини?

Зараз ці дебати здаються абстрактними. Але коли Москва почне натякати, що вона хоче перемир’я з Україною, всі ці розбіжності у поглядах в НАТО вийдуть на передній план. Нова стратегічна концепція, ухвалена в Мадриді, складається з 71 пункту, вміщених на 11 сторінках. Це, без сумніву, прекрасний набір обіцинок. Але коли гармати в Україні замовкнуть, дехто не буде їх дотримуватись.