Світ відчайдушно намагається вийти з пандемії коронавірусу. У країнах, де кількість випадків хвороби критично зростає, влада запроваджує локдауни і «змушує» громадян сидіти по домівках тижнями. Оскільки глобальні темпи вакцинації починають поступово зростати, і системи охорони здоров’я розраховують на зменшення навантаження, уряди країн повинні починати думати про те, як виводити свої держави з пандемічного стану і що робити з людьми, які завершили програму щеплення, пише журнал The Economist.
Цього тижня американський Центр із контролю та профілактики захворювань видав перші вказівки про те, що можуть робити вакциновані люди, надаючи їм більше свободи, але все ще потрібно більше інформації. Однак, і сам COVID-19 досі недостатньо вивчений, не кажучи вже про дію вакцинації, тому важко оцінити всі потенційні загрози. Люди похилого віку все ще залишаються в групі ризику, а супутні захворювання можуть призвести до госпіталізацій навіть серед молодих людей.
Америка, Велика Британія та Європейський Союз намагаються вирішити, що робити із паспортами вакцинації та як запровадити їх із максимальною ефективністю та користю. Ідею запровадження таких паспортів підтримала канцлер Німеччини Ангела Меркель. Ізраїль, який є одним із лідерів у темпах вакцинації населення, вже має подібну систему моніторингу людей, які отримали щеплення.
Паспорти вакцинації вже використовуються, особливо в міжнародних поїздках, але якщо запровадити їх всередині окремої країни, вони навряд чи будуть настільки корисними. Коли ніхто не щеплений, паспорти, очевидно, не принесуть жодної користі, а примусова вакцинація – це ознака авторитаризму. Якщо вакцини безкоштовні та широко доступні, багато людей все ще не готові робити щеплення. Ті, хто не може отримати вакцину, ризикують зіштовхнутися із додатковими ризиками. Паспорти вакцинації найбільш корисні в той період, коли велика кількість людей, які хочуть бути щепленими, ризикують інфікуватися хворобою, оскільки вакцини недостатньо, але в такому разі подібні посвідчення можуть загострити соціальну несправедливість.
Країни з розвиненою туристичною галуззю можуть використовувати паспорти вакцинації, щоб захистити своє населення від туристів, які ризикують бути носіями хвороби. Навіть якщо глобальне розповсюдження вакцини викликає етичні питання, сама паспортна система не представляє нічого нового, оскільки вона вже встановлена для таких захворювань, як жовта лихоманка, для прикладу.
Однак запровадження паспортів вакцинації для використання всередині країни викликає багато запитань. Для прикладу, Британія планує зробити щеплення всім дорослим жителям країни до кінця липня. Америка матиме достатньо доз, щоб незабаром закінчити процес вакцинації. У Європі, де кампанія вакцинації проходить повільно, широка система вакцинних паспортів може не принести користі.
Прихильники ідеї запровадження посвідчень вакцинації стверджують, що такі паспорти будуть заохочувати людей робити щеплення. Якщо їх правильно запровадити, вони не будуть становити загрозу для персональних даних, крім того, такі паспорти також не повинні стати платформою, яку держава буде використовувати для втручання у загальний стан здоров’я громадян. Однак чим більше паспорти вакцинації будуть використовуватися як стимул робити щеплення, тим сильніше вони можуть шкодити, адже люди ризикують втратити свободу вибору. Краще заохочувати людей отримувати щеплення більш демократичними способами. Країни часто шукали магічні рішення, щоб зупинити пандемію. Але допомогти в цьому можуть лише вакцини, а не паспорти вакцинації, резюмує видання.
У березні Європейська комісія представить пропозицію про створення цифрового паспорта вакцинації для всього ЄС - питання, яке розділило держав-членів, заявила в понеділок голова Комісії Урсула Фон дер Ляйен.
Комісія ЄС раніше повідомляла, що не поспішатиме з прийняттям рішення про видачу паспортів, поки значна частина населення залишається невакцинованою.
Фон дер Ляйен заявила минулого тижня, що блок з 27 членів розраховує вакцинувати 70 відсотків дорослого населення до кінця літа після декількох місяців проблем і непорозумінь.