Хоча перший термін Трампа, завдяки зниженню податків, приніс певне економічне полегшення, він мало що зробив для вирішення більшості інших проблем. Він процвітав більше на антагонізмі, ніж на досягненнях. Про його нетерплячість до інститутів і процесів, які ухвалюють закони й керують країною, ходять легенди. Його відмова від таких процесів, коли йому не сподобався результат виборів 2020 року, була майже злочином, зазначає Чарльз Мур у газеті The Telegraph.
Крім того, слід враховувати долю всього світу. Один з найчіткіших меседжів Трампа, посилений його вибором Джей Ді Венса на посаду віцепрезидента, полягає в тому, що він не хоче допомагати Україні перемогти вторгнення Владіміра Путіна.
Його стратегічний "реалізм", який просувають політичні радники, такі як Елбрідж Колбі, розглядає ці питання через "призму прагматизму" і вирішує, що Америка не може розв'язувати проблеми Росії та Китаю одночасно. Оскільки США і Китай — це "два боксери у важкій вазі", то основна увага повинна бути зосереджена на відносинах між цими двома великими державами.
Трамп завжди був правий в тому, що Америка не може допомогти захистити Європу, якщо Європа не захистить себе сама. Але він йде набагато далі. Він, здається, не визнає, що Китай і Росія дуже чітко бачать зв'язок між захопленням Тайваню і захопленням України й хочуть використати це для того, щоб зламати західну, особливо, американську могутність.
"Трампівський неоізоляціонізм" ігнорує уроки Другої світової війни, коли західні союзники зрозуміли, що війна в Європі й війна на Далекому Сході були частинами глобальної загрози й не могли розглядатися окремо. Тоді, навіть при повільнішому обміні інформацією та меншій кількості міжнародних зв'язків, було зрозуміло, що перемога вимагала глобального підходу.
"Невизнання Трампом глобалізації війни загрожує не лише Україні, яку він пропонує ігнорувати, але й Тайваню, якому, за його словами, він хоче допомогти", — додає автор.
Раніше агентство Reuters розповіло про план Трампа щодо завершення війни в Україні. Він полягає у тому, аби змусити сторони сісти за стіл перемовин. Якщо Київ відмовиться робити це — залишиться без допомоги, а якщо Москва — її або попередять, що військова підтримка ЗСУ зі сторони Штатів навпаки збільшиться, або пообіцяють їй відкласти на тривалий час вступ України в НАТО.