Підтримати
Стародавні європейські собаки від 8000 до 2000 років тому стали вдвічі більшими, щоб захищати худобу від вовків та ведмедів. Про це пише автор журналу Science Джошуа Репп.
Собаки були одомашнені між 15 000 та 30 000 років тому. Мало що відомо про їхні розміри в ті далекі часи, хоча вони, ймовірно, були меншими, ніж сірі вовки, від яких походять. Вчені припускають, що древні собаки, можливо, використовувалися як мисливські та їздові.
Щоб побачити, як згодом змінилися габарити та спеціалізація собак, Мартін Велкер, куратор зооархеології у Державному музеї Арізони, та його колеги досліджували останки 14 собак, виявлені у стародавніх поселеннях людей у Хорватії. Вони також включили дані ще 45 стародавніх собак, деякі з яких були з Хорватії, а деякі із сусідніх країн. Останки датуються приблизно 8000 років тому в епоху неоліту (пізньої кам'яної доби) до римського періоду, близько 2000 років тому.
Собаки жили в цьому регіоні і раніше, але перші неолітичні фермери, які прибули сюди з Анатолії та Близького Сходу, принесли із собою нову породу. Ці собаки важили в середньому близько 15 кілограмів – приблизно як бордер-коллі, як з'ясували вчені, – хоча це було задовго до появи більшості сучасних порід.
До бронзового віку, яке почалося приблизно 6000 років тому в цьому регіоні, середня маса собак збільшилася приблизно до 17 кілограмів. А до римських часів вага середнього собаки підскочила до 24 кілограмів.
Історичні документи, у тому числі давньоримські записи, в яких давалися поради фермерам по вівчарських і сторожових собак, припускають, що в той час собаки були ще більшими, досягаючи не менше 32 кілограмів, що майже дорівнює вазі сьогоднішніх великих піренейських собак. Нащадки цих собак досі використовуються для охорони худоби.
Але зовсім не кожен древній собака був величезною вівчаркою. Відповідно до зображень на фресках та інших свідоцтв, римляни, можливо, були першими, хто розводив болонок.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google