Спроба світу заборонити війни у минулому столітті була наївною, але дала певні плоди - NYT

Якщо попросити істориків назвати найбільш безглузду угоду, яку будь-коли підписували, існує велика вірогідність, що вони назвуть Пакт Бріана-Келлогга, який був укладений 1928 року.

Документ, підпис на якому поставили 63 країни, забороняв 3. Спроба покласти край збройним конфліктам була хоч і амбітною, але безглуздою. А розраховувати на те, що це можна зробити за допомогою міжнародної угоди, було не просто абсурдно, а й небезпечно наївно.

Про це на сторінках New York Times пишуть професори юридичної справи Єльського університету Уна Хетевей і Скотт Шапіро.

Вони зауважують, що з одного боку критики мають рацію. Через 10 років по тому кожна країна, яка підписала Пакт Бріана-Келлогга за виключенням Ірландії, брала участь у війні. Угода не просто не змогла завадити початку Другої світової війни. Вона не зупинила початок Корейської війни, арабо-ізраїльського конфлікту, індо-пакистанських воєн, війни у В'єтнамі, Югославської громадянської війни і нинішніх конфліктів в Україні, Сирії і Ємені.

Але з іншого боку критики помиляються. Хоча пакт не поклав край усім війнам на світі, він ефективно усунув одну з головних причин, чому країни взагалі воювали: політику завоювання.

До 1928 року країни мали законне право розв'язувати війни. Якщо одна країна оголошувала себе жертвою іншої, міжнародний закон дозволяв їй застосувати силу, щоб довести супернику свою правоту. Міжнародний закон також давав країнам право завойовувати, що означало мати змогу отримувати вигоду за допомогою війни, захоплюючи території, ресурси і людей. Право завойовувати не залежало від того, чи завойовник займав справедливу позицію чи ні. Якщо він заявляв, що був жертвою, опираючись навіть на найбільш безглузді аргументи, завойовник ставав новим законним володарем іншої країни. Не важко помітити, що країни зловживали правом розв'язувати війни.

Пакт Бріана-Келлогга змінив фактично кожне міжнародне правило, яким країни користувалися впродовж століть. Найважливіше те, що він заборонив країнам встановлювати своє право на чужі території за допомогою грубої сили. Оскільки війна була заборонена за вийнятком випадку самозахисту, країни втратили право завойовувати. Так, агресори досі можуть захоплювати міста силою. Але тепер це не означає, що так робити цілком законно і окуповане місто стає власністю агресора.

Автори підсумовують, що Пакт Біана-Келлогга змінив міжнародний закон. Але чи змінив від поведінку країн? Хетевей і Шапіро вважають, що змінив.

"В рамках дослідження за участі 18 студентів Єльського університету ми визначили, що з 1816 року до підписання Пакту Бріана-Келлогга у 1928-му нове територіальне завоювання відбувалося приблизно раз на 10 місяців. Кожна країна під час цього періоду мала 1,33% шанс стати жертвою завоювання будь-якого року. На перший погляд може здатися, що це не високий показник. Але насправді це не так. Країна з щорічним ризиком завоювання на рівні 1,33% може бути захоплена іншою країною раз за життя одного покоління людей. І ці захоплення не були дрібних масштабів. Середня площа загарбання територій у 1816-1926 роках становила 114088 квардратних миль на рік", - йдеться в статті.

Після Другої світової війни завоювання майже повністю зникли. Їхня кількість скоротилася до одного випадку на приблизно чотири роки. Захоплена площа скоротилася до в середньому 5772 квадратних милі на рік. І вірогідність, що кожне людське покоління зіштовхнеться із завоюванням за своє життя, скоротилася з 1,33% до 0,17%. Тобто це може статися раз чи двічі за століття.

"На додачу, наші дані вказують, що два десятиліття після підписання Пакту Бріана-Келлогга - з 1929 до 1948 - відзначилися серйозними змінами у поведінці країн. Захоплення в цей період не зникли, але майже всі вони були скасовані. Значні території, які були захоплені до 1948 року, зрештою повернулися під владу країн, яким вони належали від початку", - йдеться в статті.

Автори зауважують, що США, Британія і Франція після Другої світової не захоплювали нові території для себе, а Союзники повернули Манчжурію Китаю, визволили Ефіопію від влади Італії і скасували німецькі завоювання в Європі.

Єдина країна, яка захопила значні території після Другої світової війни, - це СРСР. Йосип Сталін наполягав, що дозволити йому окупувати цілі країни - це ціна за мир. Але інші союзники вбачали у цій поступці випадок прикрого виключення, а не прецедент, яким можна користуватися у майбутньому.

"Незаконна анексія Криму військами Росії у 2014 році може здаватися доказом того, що ми помиляємося. Але окупація півострову - це виключення, яке доводить, наскільки рідко завоювання відбуваються сьогодні. За оцінкою до 1928 року у нас було б приблизно 11 випадків захоплення територій, таких як Крим. На додачу, фактично всі країни у світі вважають анексію Криму незаконною, не визнаючи його частиною Росії", - йдеться в статті.

Автори зауважують, що скороченню кількості завоювань посприяли також поява ядерної зброї і розвиток вільної торгівлі. Але вони вказують, що ядерні арсенали існують саме для стримування агресії, а не для завоювання чужих територій. Країни карають порушників санкціями замість того, щоб розв'язувати війни, оскільки їх більше не цікавить завоювання. Адже торгувати стало вигідніше, ніж анексовувати території. Саме тому, на думку авторів, спроба заборонити війни Пактом Бріана-Келлогга була не такою вже і безглуздою.

Раніше колишній посол США в Україні Джон Гербст наголошував у статті для Atlantic Council, що саме Росія розпалює війну в Донбасі і про це варто пам'ятати. Москва веде війну низької інтенсивності в Донбасі, щоб дестабілізувати уряд в Україні, спричиняючи постійні українські втрати, захоплюючи шматок за шматком українську територію і створюючи тиск на економіку.