Саме Росія розпалює війну в Донбасі і про це варто пам'ятати - Atlantic Council

Більшості статей і аналітичних матеріалів про конфлікт на Сході України бракує додаткової оцінки геополітичних причин і наслідків.

Про це в статті для Atlantic Council пише колишній посол США в Україні Джон Гербст, нагадуючи про нещодавній матеріал Digital Forensic Research Lab про те, що Україна нібито теж, вірогідно, порушує Мінські угоди, тому що зміцнює свою армію і нарощує сили в Донбасі. Однак, Гербст вказує на однобокість матеріалу і відсутність у ньому контексту війни. А контекст такий: без російського керівництва, фінансування і зброї ніякої війни не було б. ЄС і США запровадили санкції для того, щоб змусити Москву закінчити конфлікт, а також стримати її від поширення війни на інші регіони України.

Також, на думку Гербства, важливий і той факт, що санкції були посилені незадовго до початку переговорів щодо перших Мінських угод у вересні 2014-го року. Але Москва все одно продовжила агресію, захопивши сотні кілометрів території сусідньої країни, порушуючи перші мирні домовленості. І саме тому в лютому 2015 року були проведені переговори про другі Мінські угоди зі значно гіршими умовами для України. Ці умови, зокрема, відклали повернення кордону під контроль Києва і включили створення власної "міліції" російських бойовиків на захоплених територіях.

Висновок очевидний: Москва веде війну низької інтенсивності в Донбасі, щоб дестабілізувати уряд в Україні, спричиняючи постійні українські втрати, захоплюючи шматок за шматком українську територію і створюючи тиск на економіку. Нічого з цього Digital Forensic Research Lab у своєму аналізі не згадав. Гербст пояснює, що з одного боку в цьому нічого дивного, оскільки лабораторія зосереджена на тому, щоб збирати інформацію, доступну у вільному доспуті, яка доводить чи спростовує факти. Вона не ставить собі за мету проводити політичний аналіз.

Але, на думку колишнього дипломата, в цьому і криється проблема, тому що стаття лабораторії говорить лише про можливі порушення Мінських угод однією стороною конфлікту, яка, власне, стала жертвою агресії. Такий підхід ігнорує факт, що Росія і її маріонетки відповідальні за більшість порушень, а українські порушення найчастіше відбуваються у відповідь на ті, які вчинила Москва. Українці розуміють, що російські порушення призвели до втрати нових територій, а Захід при цьому не відреагував на це серйозно. Українські військові наголошують, що вони не відповідають російській стороні з забороненої зброї.

"Вони стріляють в нас з гранатометів, а ми відповідаємо з кулеметів", - сказав прес-секретар 30-ї бригади Іван Бурдюх виданню Daily Signal.

Гербст зауважує, що найкраще джерело неупереджених даних про бої в Донбасі - це спеціальна моніторингова місія ОБСЄ. Через те, що організація працює за згодою сторін, а Росія - член організації, місія змушена обережно підходити до того, як вона подає свої висновки. ОБСЄ щодня повідомляє про порушення, але вона не аналізує цю інформацію. І більшість повідомлень про порушення у звітах позначаються як "не підтверджені".

Але якщо щоденні дані ОБСЄ скласти до купи і оцінити, вони несують важливу інфорамцію про інтенсивність порушень перемир'я. В травні, наприклад, місія повідомила, що українська сторона постраждала від 945 вибухів, в той час як російська - лише від 145. Також російська сторона частіше створює перешкоди місії ОБСЄ. В травні бойовики 82 рази блокували роботу спостерігачів, в той час як українська сторона - 52 рази. І ці дані дозволяють краще оцінити те, наскільки порушується перемир'я і ким, ніж можлива присутність нового українського озброєння біля лінії зіткнення.

Гербст зауважує, що кожен звіт про ситуацію на Сході України і порушення Мінських угод варто читати зі здоровим рівнем скепсису і часто доповнювати глибшим політичним аналізом. Висвітлювати периферійні події, не зважаючи на постійні порушення перемир'я і ігноруючи контекст водночас неправильно і небезпечно. Це лише грає на руку тим, хто б хотів скасувати санкції проти Росії. Вони ствердюуть, що і Москва, і Київ порушують Мінські угоди. А тому немає причин ставити Росію у невигідне становище за допомогою санкцій. Не в інтересах Заходу знаходити агрументи для тих, хто досі не хоче визнати, хто в Донбасі справжній агресор і хто постійно порушує Мінські угоди.

Раніше видання New York Times писало, що в Україні триває війна, яку світ не помічає. Насильство, яке триває, у суміші з серією останніх вбивств і замахів в Україні, не йдуть на користь стабільності в регіоні. Якщо Росія наважиться на широке вторгнення, це може перерости в більш широкий конфлікт в Європі. І 800 тисяч мирних українців, які сціплюють зуби в тиші між артилерійськими обстрілами, можуть перетворитися на вісім мільйонів.

Раніше видання The Times писало, що страшні злочини забутої війни в Україні спливають на поверхню. Видання описало, як жорстоко російські терористи обходяться з українськими військовими і мирними мешканцями. Багато хто не вірить у політичне завершення війни, але такий сценарій дозволив би відновити обмін полоненими і дати старт діалогу для примирення. Втім, це могло б і означати амністію для найгірших злочинців конфлікту.