«Солдати-примари»: чи вдасться військовим злочинцям-«вагнерівцям» уникнути міжнародного суду?

На інтернет-майданчику вашингтонського дослідницького центру «Нова Америка» (New America) 5 травня пройшов «круглий стіл» про роль найманців у військовій агресії Росії проти України та шляхи їхнього юридичного переслідування, пише автор “Голосу Америки” Євген Комаров.

Англомовний термін «солдати-примари» (ghost soldiers) у російській мові не використовується: з часів російської анексії Криму та окупації сходу України у 2014 р. військових без ясних розпізнавальних знаків у побуті частіше називають «зеленими чоловічками», «ввічливими людьми», а частіше просто «вагнерівцями», що не змінює їхньої сутності: війна та вбивство за гроші, що дозволяє маскувати державу-замовника.

Анна-Марі Слотер (Anne-Marie Slaughter), генеральний директор експертної спільноти «Нова Америка» (CEO, New America) наголошує: «Із самого початку інтервенції Росії в Україні в 2014 році «група Вагнера» – так звані добровольці з Росії – були постійною та безперервною загрозою стабільності України. Вони замішані у військових злочинах на Донбасі так само, як і в Сирії, Лівії, Центральноафриканській Республіці. З'явилися повідомлення про те, що найманцям «групи Вагнера» наприкінці лютого доручалося вбити президента Володимира Зеленського».

Про вагнерівців вперше написали в 2015 році, а в 2017 році вони потрапили до списку санкцій США, що в певному сенсі «легалізувало» їх назву, як «приватної військової компанії Вагнер» (PMC Wagner).

За інформацією ЗМІ, «Вагнер» — це позивний полковник запасу спецназу ГРУ МО РФ, кавалер чотирьох російських орденів мужності, уродженець Свердловської області Дмитро Уткін. Раніше він був командиром 700-го окремого загону спеціального призначення 2-ї бригади спеціального призначення ГУ Генштабу ЗС РФ, дислокованої у Псковській області. У 2013 році він звільнився в запас і пішов працювати в компанію, що займається охороною родовищ у Сирії, брав участь у військових діях, а через рік поїхав у складі «ввічливих людей» анексувати Крим, де став командиром власного підрозділу, організував тренінг та фінансування через одну з компаній «кухаря Путіна» Євгена Пригожина.

За свідченням журналістів, які спілкувалися з його оточенням, Уткін захоплений німецьким фашизмом і тому взяв позивний Вагнер, на честь Ріхарда Вагнера, улюбленого композитора Адольфа Гітлера. Група має закриту тренувальну базу в Краснодарському краї, оформлену за документами як «піонерський табір», та окрім України, брала участь у бойових діях у Сирії, Лівії, Центрально-Африканській республіці, Судані, Мозамбіку та Малі.

Кендіс Рондо (Candace Rondeaux), професор університету штату Арізона, директор програми «Майбутні лінії фронту» у «Новій Америці» (Professor at Arizona State University, Director, Future Frontlines at New America) зазначає: «У 2014 році «вагнерівці» були віднесені до категорії бійців-добровольців, які захищали російське етнічне населення за межами Росії, але насправді вони були розгорнуті, принаймні, з мовчазної згоди держави, якщо не явного наказу Кремля».

Майбутніх найманців збирали на приватних охоронних підприємствах та особистих зв'язках з числа офіцерів запасу, наскільки це можливо – зі спецназу або повітряно-десантних частин. «Вони контролюються російською державою згори до низу, - каже професор Кендіс Рондо, - але дивовижним чином ніколи не підпадають під дію національних законів. Держава створює для них свого роду паралельне правове середовище».

Стаття 359 КК РФ передбачає покарання до восьми років позбавлення волі за вербування, навчання, фінансування, матеріальне забезпечення найманця, використання його у збройному конфлікті чи воєнних діях. Найманцем вважається особа, яка діє з метою отримання винагороди і не є громадянином держави, що бере участь у збройному конфлікті, яка не проживає постійно на її території і не є особою, спрямованою на виконання офіційних обов'язків. Правильні слова. Але насправді гіпотетично можливе покарання за цією статтею застосовувалося у разі для залякування незадоволених членів групи з дисциплінарних цілях.

"Вагнерівці" є ідеальним засобом для виконання найбільш брудних завдань. Через те, що вони не мають офіційного зв'язку з державою, від них завжди можна відхреститися і заявити про непричетність Росії – ось чому спробу усунення Володимира Зеленського доручали саме цим «тамтетам». Є й можливість офіційної відмовитися від групи, що потрапила у незручне становище. Це сталося, зокрема, 7 лютого 2018 року, коли кілька підрозділів «вагнерівців» взяли участь в операції біля міста Хашам у Сирії, потрапили під удар артилерії і ВПС США у відповідь і втратили за даними ЗМІ більше 200 людей. Росія не визнала загиблих не лише військовослужбовцями, а й навіть своїми громадянами.

Як вважає Кендіс Рондо, «вагнерівці» відіграли дуже велику роль в анексії Криму, у першому російському вторгненні в Україну у 2014–2015 роках, коли Кремль заперечував участь російських збройних сил у війні. На новому етапі вторгнення «вагнерівці», окрім спроби операції проти вищих посадових осіб держави у Києві (з десантуванням у Гостомелі на аеродромі авіазаводу «Антонов»), було помічено також у Харкові. «Їхня спеціалізація – проникнення за лінію фронту до початку бойових дій, наведення вогню на об'єкти та розвідувальні місії. Але все пішло не так гладко, бо змінився статус війни, і Росія заплуталася у юридичній фікції, яку сама створила собі».

Документування військових злочинів «вагнерівців» відбувається набагато складніше, ніж у випадку з регулярними частинами супротивника. У регулярній армії є органи військової юстиції, у найманців немає і цього. «Ми можемо покладатися лише на свідчення очевидців, – каже Кендіс Рондо. – Але зненацька нам допомогли звичайні соціальні мережі. Найкурйозніше у військових «подвигах» найманців те, що вони, виявляється, люблять поговорити про свої злочини, ставляться до них, як до своєрідного трофею, тому що не отримують достатнього суспільного визнання за роботу, яку вони роблять таємно».

Цей психологічний момент є ключем до розуміння і мотивації і жорстокості «вагнерівців». Намагаючись подолати свою вимушену ізоляцію, вони спілкуються один з одним у соціальних мережах. Аналізуючи це, ви отримуєте уявлення про те, як зелені чоловічки вписуються в загальну стратегічну картину, - продовжує Кендіс Рондо. – У них виробилася якась своя культура, яка стала результатом того, що вони не соціалізовані, як соціалізовані національні збройні сили».

Фатальну роль грає й отриманий бойовий досвід: «Вік багатьох командирів групи – близько 50 років. Було двоє, яким було навіть по 60, що, начебто, незвично. Багато хто з них мав бойовий досвід в Афганістані, у Чечні. І це був надзвичайно жорстокий досвід. Те покоління командирів, яке є основною частиною цієї квазідержавної військової сили, страждає від крайнього ступеня посттравматичного стресового розладу», – робить висновок професор Кендіс Рондо. – Оскільки найманці мотивовані фінансовою вигодою, то вони не зацікавлені у припиненні конфлікту. І чим довше йде війна, тим більше шкоди буде завдано громадянському населенню, тим більше буде скоєно військових злочинів».

«Вагнерівці» – це «завербована група колишніх військових, поліцейських, агентів спецслужб», нагадує Кендіс Рондо. – Вони є своєрідною кастою. Багато хто з них уже чинив військові злочини в минулому. І якщо ви завербуєте їх знову і відправите в нове місце, то, швидше за все, вони знову і знову зроблять свої звірства. Таким чином, використання найманців значно збільшує ризик військових злочинів, жорстокості».

«Уявіть собі: вони діяли в різних районах світу за надзвичайно вільними правилами ведення війни, де цінувалося завдання ударів по цивільних особах та об'єктах як засіб досягнення військових цілей. Це саме та «культура», з якої вони походять, – констатує Кендіс Рондо. – При цьому їх героїзують у сучасних російських фільмах та навіть у ЗМІ. Одна з речей, яка вдалася Путіну, – це створення ореолу романтизму навколо спецназу. Це дійсно здається привабливим для багатьох людей в Росії, особливо молодих, які просто не мають іншого уявлення про те, як виглядає справжня військова доблесть. До цього часто додається мотивованість боротьбою за "російську етнічну чистоту" - різновид уявлень про "перевагу" білої раси. З цим вони йшли до Сирії, Лівії, як раніше в Афганістан та Чечню; і там вони бачили ворогів, яких треба знищувати. Це диявольське варево із психічної травми та расизму».

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Business Insider: Найманці «Вагнера» не допоможуть Росії у війні проти армії України

Але найстрашніший висновок, який змушена зробити професор Кендіс Рондо, навіть не цей: «Реальність така, що «група Вагнера» не є оформленою організацією. Її навіть юридично не існує. Це фікція, придумана саме для того, щоб відвернути увагу від підставних компаній та контрактів, які зрештою належать Міністерству оборони Росії. Кремль досягнув великих успіхів, намагаючись заплутати НАТО щодо того, як реагувати на присутність бойовиків без офіційного статусу. Тому так важливо зосередитись не на «групі Вагнера», а на реальних структурах.

Оскільки чекати переслідування найманців від російського правосуддя годі й говорити, єдиний шанс притягти їх до відповідальності – це міжнародне право. Міжнародна конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням та навчанням найманців прийнята Генеральною Асамблеєю ООН ще 4 грудня 1989 року. Документ відносить до найманців будь-яку особу, яка завербована на місці або за кордоном для того, щоб боротися у збройному конфлікті; робить це, керуючись бажанням отримати особисту вигоду або винагороду, що істотно перевищує виплачуване комбатантам такого ж рангу, що входять до особового складу озброєних; яке не є ні громадянином країни, яка перебуває у конфлікті, ні особою, яка постійно проживає на її території, не спрямована державою, яка не є стороною, яка перебуває у конфлікті, для виконання офіційних обов'язків; яка завербована для участі у спільних насильницьких діях, спрямованих на повалення уряду або підрив конституційного порядку держави або підрив територіальної цілісності держави.

Сорча Маклеод (Sorcha McLeod), голова робочої групи ООН з використання найманців (UN Working Group on the Use of Mercenaries), доцент юридичного факультету Копенгагенського університету в Данії, підкреслює труднощі практичного застосування цієї конвенції: «Вкрай складно юридично визначити, чи є хтось. то найманцем чи ні... Ланцюжки підпорядкування вкрай непрозорі. Яку форму вони мають? Які відзнаки? Які ідентифікаційні номери? У кожній країні, де діяли вагнерівці, це все було по-різному. Коли ми говоримо про відповідальність, чи маємо на увазі кримінальну, чи шукаємо відшкодування збитків? Це дуже довгий юридичний шлях, пов'язаний із застосуванням принципу «універсальної юрисдикції», і історично ми знаємо, що він ніколи не був успішним, за винятком прецеденту з нацистським режимом у Нюрнберзі».

Втім, перспективи міжнародного суду щодо злочинів «вагнерівців» в Україні Сорча Маклеод оцінює відносно високо: «Насамперед тому, що є докази попереднього планування, коли певні суб'єкти, які перебувають на службі у російського уряду, були розгорнуті поза її територіальними кордонами».

Бойовики російської приватної військової компанії "Вагнер" (зараз "Ліга") прибули на схід України, повідомляє Міністерство оборони Великобританії.

«Очікується, що на проведення бойових операцій надішлють понад 1000 найманців, включаючи найвище керівництво організації», - йдеться у повідомленні.

Наприкінці березня міноборони Великобританії повідомило про перекидання «вагнерівців» з Африки та Сирії до України разом із вищим керівництвом ПВК. У відомстві вважають, що це було вимушеним кроком, на які російське керівництво підштовхнуло важкі втрати та практично повний провал вторгнення.