Сі Цзіньпін зв'язав себе кайданами нульового Ковіда. Тепер він мовчки спостерігає, як пута розвалюється

Після хвилі бурхливих протестів проти драконівських ковидних обмежень влада КНР різко ослабила карантинні заходи, залишивши країну неготовою до можливих спалахів захворювання.

Протягом майже трьох років лідер Китаю Сі Цзіньпін ставив свою політичну легітимність та престиж на нульову ковідність, пише CNN.

Він називав себе "головнокомандувачем" у "народній війні" проти вірусу, він вихваляв жорстку політику за те, що "люди та їх життя стоять на першому місці", і вважав її успіх доказом переваги авторитарної системи Китаю.

Тепер, коли його дорога стратегія різко розгортається після загальнонаціональних протестів проти неї, Сі замовк.

По всій країні з запаморочливою швидкістю демонтуються кабінки для тестування на Covid та різні бар'єри.

У міру поширення інфекцій влада відмовилася від додатка для відстеження вірусів і взагалі перестала повідомляти про безсимптомні інфекції (вони становили основну частину офіційних випадків у країні).

Хоча ослаблення задушливих обмежень є довгоочікуваним полегшенням для багатьох, хто розчарувався в економічних та соціальних витратах "нульового ковіда", різкість та безсистемність цього процесу здивувала та стривожила китайців.

Якщо раніше їхнє повсякденне життя було продиктовано контролем над ковидом, нав'язаним державою, а страх перед вірусом вселявся пропагандою протягом усієї пандемії, то тепер населенню кажуть, що вони самі мають бути "першою відповідальною особою за своє здоров'я".

У Пекіні жителі поспішили запастися безрецептурними ліками та тестами на антиген, що призвело до дефіциту в аптеках та на сайтах інтернет-магазинів. Вулиці та торгові центри залишаються практично безлюдними, оскільки люди залишаються вдома, щоб відновитися після ковіда або уникнути зараження.

Поки китайська столиця самотужки бореться з безпрецедентною хвилею коронавірусу, решта країни, як очікується, слідує за нею. Весь цей час Сі не робив жодних публічних заяв щодо перелому політики та хаосу, який він викликав.

Востаннє найвищого керівника процитували в державних ЗМІ, коли командував боротьбою з ковідом 10 листопада, на засіданні Політбюро Комуністичної партії. Там він поклявся "неухильно" проводити "динамічний нуль ковіда", зводячи до мінімуму його вплив на економіку та суспільство.

Директиви Сі щодо знищення вірусу та забезпечення економічної стабільності виявилися нездійсненним завданням для місцевої влади. Потім смертельна пожежа у квартирі в Урумчі стала останньою краплею, викликавши колективне обурення людей.

Протести проти "нульового ковіда" спалахнули по всій країні, кинувши найсерйозніший виклик Сі з моменту його приходу до влади. Після цього була швидка і масштабна ліквідація режиму нульового рівня ковідності та поспішна зміна пропагандистських установок.

Враховуючи одержимість уряду контролем, разюче, як мало він підготувався до такого різкого припинення такої політики. Країна не встигла підвищити рівень вакцинації людей похилого віку, збільшення кількості реанімаційних заходів та інтенсивної терапії в лікарнях, а також створення запасів противірусних препаратів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Перед загрозою сплеску COVID Китай розширює лікарні та відділення інтенсивної терапії

У той час, як експерти за межами Китаю попереджають про настання похмурої зими — за деякими дослідженнями, кількість смертей від ковіда може перевищити мільйон — пропагандистська машина партії вже зображує Китай, який іде "від перемоги до нової перемоги".

У четвер на першій шпальті "People's Daily", головного рупора партії, було опубліковано коментар, в якому давався захоплений відгук про боротьбу країни з Ковідом за останні три роки. Висновок: політика Сі весь цей час була "абсолютно правильною". Як помітне досягнення наводиться болюча двомісячна ізоляція Шанхаю.

Згідно з офіційною версією, партія — і відповідно її верховний лідер Сі — непогрішна. Але хоч би як партія намагалася переписати історію і перекрутити колективну пам'ять китайського народу, частина населення завжди пам'ятатиме свій життєвий досвід під час "нульового ковіда".

Це розчарування від того, що протягом кількох тижнів або навіть місяців поспіль не виходиш із дому, відчай від втрати роботи та доходу, біль від того, що близьким відмовляють у невідкладній медичній допомозі через драконівський карантин. Для деяких довіра до уряду назавжди підірвана.

"У Китаї за багато десятиліть суспільство отримало безліч шрамів", - говорить Далі Янг, політолог з університету Чикаго. "Було чимало таких шрамів, які передаються від покоління до покоління. І в певному сенсі це один із них", - сказав він, маючи на увазі страждання людей при нульовому квідові.

Китайські чиновники, експерти в галузі охорони здоров'я та державні ЗМІ пояснюють різкий відступ науковими міркуваннями, посилаючись на менш смертоносний характер різновиду Омікрон.

Але Омікрон з'явився майже рік тому, і експерти кажуть, що за останні місяці уряд витратив багато ресурсів та часу на масове тестування та будівництво тимчасових карантинних об'єктів, замість того, щоб вакцинувати людей похилого віку або покращувати можливості відділень інтенсивної терапії.

Деякі люди, які не так сильно постраждали особисто або вважають наслідки гідною жертвою, як і раніше, підтримують ідею "нульового Ковіда" і не бояться жити з вірусом.

Інші бояться. Але й бояться запитати, чому уряд не провів належної підготовки, перш ніж раптово відмовитися від обмежень. Натомість вони перекладають провину на тих, хто закликав до відновлення роботи – включаючи протестувальників, які вийшли на вулиці, щоби довести свою точку зору.

Деякі експерти вважають, що Пекіну була потрібна політична розв'язка для виходу з нульового ковіда, і протести дали йому своєчасний привід.

Крім припинення блокування ковіда, деякі протестувальники також вимагали політичних свобод і відставки партії та Сі — неймовірний акт політичної непокори наймогутнішому та авторитарному лідеру країни за останні десятиліття.

"Спочатку люди вийшли на вулиці, щоб висловити своє невдоволення тим, що місцеві органи влади не змогли повністю і точно реалізувати заходи, вжиті центральним урядом, але протестами швидко скористалися іноземні сили", - сказав Лу Яші, посол Китаю у Франції, французьким журналістам заході у посольстві минулого тижня.

Звинувачення місцевих органів влади та іноземних сил – це звична відповідь партії на громадську незгоду. Але, централізувавши безпрецедентну владу у своїх руках, Сі неминуче несе особисту відповідальність за політику партії та її реалізацію. І так тісно пов'язавши себе з "нульовим ковідом", він також пов'язаний із будь-якими потенційними наслідками різкого виходу з нього.

Якщо хвиля масових інфекцій призведе до різкого зростання смертності, особливо серед вразливих людей похилого віку, хвастощі партії про те, що "життя людей понад усе", виявиться порожнім звуком. Влада може спробувати приховати кількість смертей від Covid (експерти давно ставлять під сумнів довільні стандарти підрахунку смертей від Covid у Китаї), але приховати довгі черги та мішки з тілами у похоронних бюро буде складніше.

Поки Сі продовжує зберігати мовчання — так він часто робить у періоди невизначеності, наприклад, у перші дні спалаху в Ухані та у важкі тижні блокування Шанхая.

Зараз Сі, схоже, тимчасово дистанціюється від розвороту "нульового Ковіда" на 180 градусів і переходить на зовнішню політику.