Шойгу може стати президентом Росії після Путіна – The Economist

На день народження 3 міністр оборони Сергій Шойгу зробив йому подарунок: представив доповідь щодо військової кампанії Росії в Сирії. Вона включала новину про запуск з військового корабля в Каспійському морі крилатих ракет, які були розташовані від своєї цілі за 1,5 тисячі кілометрів.

"Ми знаємо, наскільки складні такі операції", - сказав тоді Путін схвально.

Після цього вони разом грали у хокей. Президент забив сім шайб, а міністр оборони – лише одну. Однак їхня команда легко здобула перемогу. Відколи Шойгу став міністром оборони в 2012 році, його співпраця з Володимиром Путіним не обмежувалася лише хокеєм.

Збройні сили Росії стали головним інструментом президента у зовнішній політиці. В Криму і на Сході України, на кордонах повітряного простору НАТО, а тепер ще й в Сирії, Росія демонструє свою силу дуже ефективно.

"Під керівництвом Шойгу, російські збройні сили Росії продемонструвати боєздатність, організованість, логістичні навички, яких раніше ми не бачили", - каже експерт Евелін Фаркас, яка донедавна була посадовцем у Пентагоні з питань Росії.

Але Шойгу – не просто черговий міністр оборони Росії. Будучи молодшим від Путіна на три роки, він один з тих, хто найдовше працює в російському уряді. Його перебування при владі почалося ще в 1990 році, до розвалу СРСР. В той час Путін ще був нікому не відомим і працював у Санкт-Петербурзі. Про це сьогодні пише The Economist.

Шойгу здобув хорошу репутацію на посаді міністра з надзвичайних ситуацій. Вправно маніпулюючи російською бюрократією, він отримав владу і при цьому майже не нажив собі ворогів.

"У правлячій верхівці іншого такого політика немає. Це абсолютно безпрецедентна історія", - каже аналітик Євгеній Мінченко.

В Росії дуже часто стаються надзвичайні ситуації - від повеней і лісових пожеж до затонулих субмарин і розбитих літаків. Тому не дивно, що голова МНС став популярним і знаменитим. Шойгу при цьому не входить до близького кола колишніх офіцерів КДБ Володимира Путіна. Він інсайдер, який здобув довіру. Мінченко, який опублікував своє дослідження під назвою "Політбюро 2.0", вважає Шойгу другим за впливовістю серед путінського близького кола чиновників після голови адміністрації президента РФ Сергія Іванова. Коли ухвалювалися рішення про вторгнення в Україну чи Сирію, роль Шойгу у цьому процесі була визначною.

Комбінація його лояльності до чинного президента, популярності і компетентності робить міністра оборони дуже вірогідним наступником Путіна.

Видання нагадує, що Шойгу почав свою кар'єру ще в часи СРСР, але після розпаду комуністичної імперії він лише зміцнив своє становище. Окрім ліквідації природних катаклізмів, він також був посередником у конфліктах в Південній Осетії, Таджикистані і Чечні. В 1999 році президент Борис Єльцин готувався передати владу Путіну. Він створив нову партію "Единство", на чолі якої поставив саме Шойгу. Тепер це правляча партія "Единая Россия". Єльцин називав Шойгу "нашою найбільшою зіркою".

Коли Путін став президентом, його стратеги намагалися створити для нього новий образ лідера. Колишній радник Кремля Гліб Павловський каже, що адміністрація "штучно створила" образ "Путіна-рятівника", який списали частково з Шойгу.

"Путін теж повинен був стати рятівником", - каже Павловський.

Шойгу поступився популярністю Путіну. Він, за словами колишнього радника Кремля, розумів, що "двох ведмедів у країні бути не може". Натомість, Шойгу домігся особистої лояльності президента. В 2000 році він подарував Путіну чорного лабрадора, Коні, який став його улюбленцем. Він супроводжував президента у всіх його подорожах в стилі "мачо". Він "патріотично" проводив відпустку в російських лісах, а не на французьких пляжах. Путін і Шойгу розділяють інтерес до історії. Міністр оборони став президентом Російської географічної спільноти – відновленої групи імперських часів, яка служить в якості клубу для російської еліти.

Питання, що буде після Путіна, лякає політичну систему Росії. Стратегія президента, яка утримує його при владі, базується на ідеї безальтернативності. За словами Павловського, якщо з'явиться реальний список хоча б з двох імен тих, хто б міг стати президентом, може розпочатися політична гра, над якою Путін боїться втратити контроль.

Але якщо короткий список можливих наступників дійсно існує, то Шойгу дуже вірогідно в ньому є. Він лишається другим політиком після Путіна в Росії, який користується широкою популярністю і довірою. Він уникнув скандалів і здається відносно "чистим". Хоча нещодавно опозиціонер Олексій Навальний звинуватив Шойгу у будівництві маєтку, вартістю 18 мільйонів доларів.

Міністр оборони тривалий час заперечував політичні амбіції. І це може спрацювати на його користь.

"Він, вочевидь, не в розпачливому становищі, щоб дертися на політичну верхівку. Це може означати, що він і так знає, що врешті опиниться на ній", - вважає експерт Університету Нью-Йорку Марк Галеотті.

Коли Путін піде і почнеться "надзвичайна ситуація", росіяни можуть звернутися до вже відомого їм "рятувальника". Раніше видання Gazeta Wyborcza писала, що росіяни бояться ще жорстокішого наступника Путіна. Російські олігархи, які добре знайомі з процесами боротьби за владу, почали боятися після вбивства Бориса Нємцова неподалік Кремля. Справу так і не розкрили, а головний обвинувачений заперечує свою причетність до злочину і каже, що російські слідчі "вибили" з нього зізнання.

Єнс Сігерт впродовж 22 років працює в Росії. З них 16 – він присвятив роботі у московському відділі Фонду Генріха Бюлла, пов'язаного з німецькими "Зеленими". Він переконує, що відколи Путін став втретє президентом, в російській політиці запанувала атмосфера страху.

Раніше видання Bloomberg писало, що після Путіна може прийти режим набагато небезпечніший. Чим довше буде тривати економічний спад в Росії, тим більше ймовірність того, що опозиція Путіна перетворитися в щось більш небезпечне. І опозиція ця складатиметься не з демократичних сил, а з більш радикальних сподвижників Путіна.

Російський економіст Євгеній Гонтмахер на сторінках Financial Times писав, що Росії потрібні кращі ідеї щодо життя після Путіна. Тому що російський президент керує сам і ретельно стежить, щоб в його руках була монополія на політичні ідеї. А бачення майбутнього в нього немає.

А єдиний депутат Держдуми РФ, який голосував проти анексії Криму Ілля Пономарьов писав на сторінках Bloomberg, що мільйон росіян з-за кордону можуть змінити Росію після Путіна. Він пропонує провести в Росії децентралізацію, збудувати незалежну судову систему і створення конкурентних умов ведення бізнесу. На його думку, люди, які могли б це зробити, чекають на шанс "від Лондона до Кремнієвої долини".