Росія Путіна певною мірою йде стопами СРСР часів Брежнєва - RFERL

Тож 3 пережив ще один момент Леоніда Брежнєва. Минулого року нинішній лідер Кремля перевершив свого радянського попередника у тривалості перебування при владі. А тепер, здобувши перемогу на виборах вчетверте, Путін зрівнявся з Брежнєвим навіть у кількості разів, коли його "обирали".

Про це в своїй статті пише оглядач Radio Free Europe Radio Liberty Браян Вітмор, додаючи, що в часи правління Путіна російські вибори, вірогідно, ще не стали настільки фейковими, як ті, які проводили збори старійшин ЦК КПРС в радянські часи. Однак, вони стали дуже передбачуваними.

У лютому 1981 року 26-й з'їзд партії, власне як і 25-й, "обрав" Брежнєва лідером СРСР шляхом анонімного голосування вчетверте, тобто востаннє перед його смертю. І точно так само, як у випадку з радянськими старійшинами компартії, російські сучасні вибори здебільшого стали порожнім ритуалом легітимізації, в якому всі ніби просто виконують завчені рухи.

Тоді у 1981 році радянське телебачення показало лише 10 хвилин з 5-годинної промови Брежнєва. При цьому диктор в студії зачитував витримки з промови. Схожим чином передвиборча кампанія Путіна відзначилася, фактично, відсутністю активної кампанії. А коли з'явилися результати про його очікувану перемогу, він зробив лише два коротких звернення: на Манежній площі поблизу Кремля перед натовпом, який скандував "Росія! Росія", і в штаб-квартирі кампанії.

Російський економіст-емігрант Сергій Алексашенко назвав голосування 18 березня "стандарними радянсько-російськими виборами ери Путіна". А історик Прінстонського університету Стівен Коткін назвав переобрання російського президента "спланованим" і "новим не дуже яскравим сигналом про російський виснажливий застій".

Ритуали в дусі радянських з'їздів партії і виборів у путінській Росії стали застарілими і нудними. Владі доводиться вигадувати нові способи, які допоможуть їм мати більш свіжий і хвилюючий вигляд. На тлі скорочення продовольства і падіння стандартів життя, влада СРСР назвала найбільший видобутий в країні алмаз на честь 26-го з'їзду ЦК КПРС. У свою чергу, нинішній Кремль, маючи справу з апатією виборців, вирішив додати видовищності кампанії, перенісши день голосування на річницю окупації Криму і дозволивши телезірці Ксенії Собчак балотуватися в президенти. А на початку місяця російські поп-зірки приєдналися до написання пропагандистської пісні, яка закликала росіян голосувати за Путіна.

Оглядач зауважує, що 2018-й рік, звісно ж, не 1981-й. Сучасна Росія не СРСР, а Путін - не Брежнєв. Організація партійних з'їздів відрізняється від завдання імітації виборів у 11 часових поясах. Але як і 26-й з'їзд ЦК КПРС, голосування 18 березня варто оцінювати як ритуал, в якому можуть бути знаки і сигнали про те, в якому напрямку рухається режим. В 1981 році радянський режим здавався міцним, а вихваляння Брежнєва було черезмірним. Лідер компартії у радянському Азербайджані Гейдар Алієв примудрився згадати ім'я Брежнєва не менше 13 разів у промові, яка тривала 15 хвилин.

Але факт, що радянське телебачення показало лише маленьку частину промови лідера СРСР, був провісником. Під час з'їзду партії радянський лідер був млявим і апатичним. New York Times тоді писало, що він не посміхався і не подавав виду, що "честь і слава схилилися над ним". Брежнєв вочевидь був надто хворий, щоб виступати на камери перед всім радянським народом. Менш ніж через два роки після того він помер, а СРСР вступив у період тривалої передсмертної агонії.

Сьогодні Путін майже на 10 років молодший, ніж Брежнєв був у 1981-му, і він у за великим рахунком здоровий. Він навіть пожартвував про життя до 100 років, відповідаючи на коментарі прихильників. Але були інші сигнали про те, що, як і радянська система під керівництвом Брежнєва, система Путіна також занепадає.

Кремль поставив перед собою мету досягти 70%-ї явки на вибори. І щоб за президента проголосували не менше 70% виборців. Але екзитполи показали, що бажаного досягти не вдалося. У свою чергу, кремлівський Всеросійський центр вивчення громадської думки засвідчив, що явка була на рівні 65%. Якщо це так, тоді це може бути ознакою того, що режим втрачає здатність мобілізувати громадськість. Більше того, за день до виборів були повідомлення про те, що людей змушували йти голосувати, а відео в соціальних мережах викривають шахрайство на дільницях. Російський журналіст Аркадій Островський на YouTube-каналі Олексія Навального сказав, що в Росії майже ніхто вже не вірить в легітимність виборів.

Але головним доказом того, що ритуал легітимізації пройшов не так гладко, як хотів Кремль, стали дебати Собчак і Навального невдовзі після закриття дільниць. Політики обмінялися звинуваченнями: Навальний закинув Собчак, що вона допомогла російській владі легітимізуватися, а вона відповіла, що опозиціонер, якого недопустили до виборів, розколов опозицію.

Телеканал "Джождь" назвав цю суперечку "найцікавішим, що сталося за останні дні". Островський згодом сказав, що вона може виявитися "головною темою дебатів" в російській політиці: зміни прийдуть завдяки опозиції всередині системи чи від тих, хто атакує її зовні?

Тож, як і 26-й з'їзд ЦК КПРС, сьогоднішній ритуал легітимізації Кремля нібито здавався успішним. Але, як і в 1981 році, є ознаки проблем, які ховаються за фасадом.

Вибори президента Росії пройшли 18 березня – в четверту річницю незаконної анексії Криму. Участь у них взяли 8 кандидатів, зокрема чинний президент країни.

Ще до завершення офіційного підрахунку голосів чинний президент РФ Володимир Путін почав отримувати вітання від своїх колег з перемогою і переобранням на четвертий термін.

Європейський Союз заявив, що не визнає результатів голосування в окупованому Криму.

Детальніше про вибори без вибору в Росії читайте в статті Івана Валюшко "Все буде Путін" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".