Комплексні відмінності між країнами зовсім не легко вирішити. Більше того, президент Володимир Путін продемонстрував готовність безжалісно захищати свій режим, опираючись на міф про повернення Росії до ролі супердержави і конкурента замість того, щоб разом із Заходом будувати більш стабільний світ.
Про це в редакційній статті пише лояльне до Демократичної партії видання New York Times. Сам Трамп ускладнює процес творення виваженої політики, захоплюючись Путіним і бажаючи відмовитися від глобального лідерства США, що було видно на саміті G20 в Німеччині. Трампу помітно комфортніше з Путіним, ніж з більшістю американських демократичних союзників, попри те, що російський президент придушує внутрішніх опонентів, вторгся в Україну і скидає бомби на мирне населення Сирії.
Видання зауважує, що Трамп має рацію, коли хоче покращити відносини з Москвою, зважаючи на її важливість як ядерної держави, у якої є право вето в Раді безпеки ООН. Але це не означає, що розумно недооцінювати загрозу від дій Путіна з метою ослабити НАТО і трансатлантичний альянс, підірвати демократичні процеси і інститути в Європі і Америці, дестабілізувати Україну, зберегти вплив у Сирії, а також від його готовності вести кібервійну. Деякі члени команди Трампа визнають ці загрози, а сам президент США - ні.
Один з прикладів змішаних сигналів, які він посилає, стосується санкцій проти Росії. На борту президентського літака у середу він заявив журналістам: "Я не збираюся і ніколи навіть і не думав їх скасовувати". Але після цього від одразу ж визнав, що обговорював це питання з Путіним і лишив двері відкритими для ослаблення тиску на Москву в рамках угоди щодо України чи Сирії. Держсекретар Рекс Тіллерсон у Києві минулого тижня послав більш жорсткі сигнали, коли запевнив українських урядовців, що санкції не будуть зняті до тих пір, поки Росія не відновить територіальну цілісність України. Проблема в тому, що Трамп вже брав гору над Тіллерсоном.
Минулого місяця Сенат майже одностайно підтримав законопроект про запровадження більш жорстких санкцій проти Рсії за втручання у американські вибори, який позбавляє президента США права скасовувати будь-які санції без згоди Конгресу включно з тими, які пов'язані з Україною. Документ застряг у Палаті представників, а Білий дім спробував його пом'якшити. Зазвичай президент США має змогу як посилити, так і ослабити санкції. Але настрої Трампа настільки підозрілі, що законопроект став просто необхідним.
Видання зауважує, що м'якість Трампа до Росії вже принесла деякі результати. Москва досі окуповує Крим, який вона анексувала в 2014 році, а також веде війну в Донбасі, хоча за Мінськими угодами погодилася припинити вогонь. Також Трамп не зміг змусити Путіна збільшити економічний тиск на КНДР, ядерна програма якої зараз домінує в американській зовнішній політиці. Він не зміг також змусити Росію відмовитися від провокацій проти американських військових літаків і суден в Балтійському морі чи повернутися до виконання угоди про скорочення ядерних озброєнь від 1987 року.
Є і деякі обнадійливі ознаки. Президенти США і Росії домовилися про обмежене перемир'я на південному сході Сирії. Крім того, адміністрація Трампа призначила представником з питань України Курта Волкера, відомого жорсткою позицією щодо Росії. Але в більш широкому спектрі проблем, Путін, схоже, не бажає співпрацювати, а Трампу байдуже на це.
Тим часом, сам Трамп заявив, що він "чудово порозумівся" з Путіним. Лідер США зазначив, що двом сильним ядерним державам безглуздо не мати взагалі ніяких відносин.
Раніше видання The Guardian повідомило, що під час зустрічі на полях саміту G20 в Гамбурзі президент США Дональд Трамп обговорив з російським лідером Володимиром Путіним американські санкції. Зокрема, вони поговорили про ті, які були введені в якості покарання за втручання Росії у вибори в США.