Путіна чекають великі проблеми після переобрання - Stratfor

Передбачуване переобрання 3 18 березня дає початок непередбачуваному четвертому терміну для президента, який обіймає своє крісло вже досить довго.

Після гарантованої перемоги Путін може лишатися на своїй посаді до 2024 року, що зробить його найтривалішим лідером Кремля після Йосипа Сталіна. На Заході його вважають нарцистичним, деспотичним "царем", який тримається за владу 18 років. Однак, відбудова імперії на уламках СРСР вимагає часу. І тепер Путіну доведеться зіштовхнутися з низкою викликів, які загрожують його легітимності і майбутній стабільності Росії.

Про це йдеться в прогнозі розвідувально-аналітичної організації Stratfor. Зауважується, що наступний термін Путіна буде якісно відрізнятися від всіх попередніх, оскільки йому доведеться маневрувати у довгостроковій російській шаховій грі.

По своїй суті Путін - патріот, він розуміє слабкі і сильні сторони Росії, її історичні цикли і вірогідне майбутнє. Будучи колишнім агентом КДБ, він прийшов до влади після розпаду СРСР у хаотичні 90-ті роки, коли президентом був Борис Єльцин.

За підтримки заплутаної, жорстокої мережі в Санкт-Петербурзі і ФСБ Путін офіційно очолив свою країну в 2000 році, отримавши в спадок політично розділену країну, підірвану розбитою економікою, кричущою регіональністю і кривавими війнами на Кавказі. Його перші два терміни були присвячені приборканню анархії. Він придушив інакомислення в регіонах, приручив олігархів, націоналізував стратегічні активи, викорінив політичні виклики і поширив націоналізм. Встановивши авторитарну систему, Путін консолідував країну під своїм правлінням.

До кінця другого терміну в 2008 році Росія була відносно фінансово стабільною, а також соціально і політично об'єднаною. Вона знову почала виходити на глобальну арену. Путін отримав вигоду від зростання цін на енергоносії, що допомогло йому наповнити казну Кремля і почати фінансувати рестабілізацію. Путінська система завдячує успіхом не лише потокам готівки. Вона досягла успіху також через його вправну підступність. Попри гарантоване переобрання 18 березня, він думає про світ і Росію після Путіна.

Stratfor зауважує, що попри свою войовничість, Росія лишається слабкою країною. Географічно вона найбільша країна у світі. І транспортування енергоносіїв, продуктів і ресурсів через неї лякає. Впродовж своєї історії країна набула серйозну залежність від експорту сировини. Росія - дім для 160 етнічних груп і корінних народів. Крім того, інші великі держави прилягають до її кордонів. Зважаючи на все це, російські лідери, такі як Путін, змушені триматися за стабільність із залізною хваткою.

Під час четвертого президентського терміну два великих зсуви - економічний і демографічний - загрожують здатності Путіна зберігати стабільність і утриматися при владі.

Важливим пунктом Stratfor виносить соціальний контракт російського президента. Прийшовши до влади, він уклав неформальну угоду з російським народом, щоб досягти фінансової і економічної стабільності. Вона передбачала підвищення зарплат, забезпечення пенсій, надійність банківської системи, державну підтримку стратегічним активам, а також створення можливостей для наступних поколінь. Російське економічне становище створило лояльність еліт, більшості населення, військових і служб безпеки. На початку правління Путіна Росія змогла позбавитися від "економічної гикавки". Але зараз вона знову погрузла в стагнації, яка відчутна по всій країні.

Рівень бідності зростає найшвидшвими темпами за два десятиліття, а мінімальна зарплата нижча прожиткового мінімуму. Середньостатистичний росіянин витрачає половину доходу на їжу, а більш ніж 25% населення постійно стикаються із затримками виплат і скороченнями зарплат. Кремль виснажив свій Резервний фонд до початку цього року і тепер почав витрачати кошти Фонду національного добробуту, який гарантує виплати пенсій. Російська банківська система теж швидко скорочується, а Центробанк закрив тритину усіх банків за три роки.

Економіка все більше тривожить росіян. З 1100 протестів за 2017 рік дві третини були пов'язані з економікою. Транспаранти в руках демонстрантів у червні 2017 року закликали Кремль платити "за хліб, а не за бомби". І це вказувало на осуд російських вторгнень в Сирію і Україну. Корупція теж посилює невдоволення в Росії, яка за індексом хабарництва Transparency International серед найбільш корумпованих. Росіяни здебільшого ігнорували неймовірну корупцію Путіна і його друзів, поки країна процвітала. Але антикорупційні заклики проти Кремля зросли, підвищуючи популярність опозиціонера Олексія Навального, який викриває чиновників-хабарників.

Схоже невдоволення розростається серед російських еліт як всередині Кремля, так і між олігархами. Ці еліти підтримували Путіна до тих пір, поки їхні "феоди" були захищені і збільшувалися. Але тепер їхні ділові і фінансові можливості скорочуються через стагнацію економіки і зростання тиску західних санкцій, введених за іноземні авантюри Москви. Багато еліт втратили чи бояться втратити приватні системи фінансової підтримки (особисті банки вдома чи безпечну готівку за кордоном). А Кремль все більше бере на себе відповідальність за ці системи.

Це спричинило конкуренцію між елітами і зменшило здатність Путіна скоротити чи втрутитися в такі конфлікти. Яскравим прикладом Stratfor називає конфлікт між головою "Роснефти" Ігорем Сєчіним і міністром економічного розвитку Олексієм Улюкаєвим.

Ще одним великим викликом для Путіна Stratfor називає демографію. Населення етнічних росіян постійно скорочується. За оцінками ООН, до 2030 року Росія втратить 10% населення. І це скорочення відбудеться всупереч зростанню мусульман з 13 мільйонів у 1990 році до понад 20 мільйонів людей в 2030 році. Ця тенденція може посилити етнічну напругу між різними народами в Росії, зокрема в Чечні і Дагестані, в які Кремль вливає великі кошти. Конфлікти можуть виникнути і в містах, де переважає російський етнос, але куди мусульмани масово їдуть в пошуках роботи. Цей демографічний зсув також вказує на впливовість мусульманських лідерів, таких як Рамзан Кадиров, і їхню здатність користуватися владою.

Зміна поколінь також створить проблеми для Путіна. Третина населення країни - це люди, які народилися після падіння СРСР. Цей демографічний клас здебільшого знає лише Путіна як національного лідера і не пам'ятає хаотичних 90-х. Росіяни, які зараз стають дорослими, не мають настроїв проти нинішнього президента. Однак, вони хочуть дечого більшого від лідерства в країні, а не просто продовження правління Путіна. Опитування "Левада центру" нещодавно виявило, що 15% росіян віком 18-24 роки вважають, що російський президент діє в інтересах російського народу, а 74% вважають, що саме він і винен у російських проблемах.

Зовнішні виклики теж нікуди не подінуться. Внутрішні проблеми, перед якими постала Росія, конфліктують з її зусиллями на світовій арені, де вона хоче отримати більший вплив. Росія перебуває в конфлікті із Заходом, що лише посилює її внутрішні економічні біди. Крім того, Путін відмовляється скорочувати витрати на оборону і навіть готується почати нову гонку озброєнь, вливаючи величезні кошти в зброю і водночас затягуючи пояси у всіх інших сферах.

Путін намагається зміцнити міжнародні позиції Росії для того, щоб відвернути увагу від внутрішніх проблем країни. Однак, авантюри на світовій арені підвищують увагу іноземних гравців до Москви, які можуть відплатити їй тією ж монетою, наважившись на втручання. Кремль спробував придушити іноземні спроби вплинути на Росію через ЗМІ і соціальні мережі, але урядове "закручування гайок" може ще більше посилити внутрішнє невдоволення в РФ.

Вибори президента Росії пройшли 18 березня – в четверту річницю незаконної анексії Криму. Участь у них взяли 8 кандидатів, зокрема чинний президент країни.

Ще до завершення офіційного підрахунку голосів чинний президент РФ Володимир Путін почав отримувати вітання від своїх колег з перемогою і переобранням на четвертий термін.

Європейський Союз заявив, що не визнає результатів голосування в окупованому Криму.

Детальніше про вибори без вибору в Росії читайте в статті Івана Валюшко "Все буде Путін" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".