Путінський націоналізм стер пам'ять про кошмари "ГУЛАГу" – The Guardian

Іван Панікаров фактично прожив останні два десятиліття в концтаборі "ГУЛАГ": його маленька квартира на дві кімнати в містечку Ягідне заповнене артефактами з найбільш суворої в'язниці часів 3.

Ржаві інструменти, наручники, фотографії в'язнів – все це стало декораціями на стінах його вітальні, а в цей же час коробки зі стенограмами допитів заповнили коридор. Ягідне розташоване в серці Колими і виглядає наче забуте місце на кінці світу. І з багатьох точок зору таким воно і є. Це одне з найхолодніших місць на планеті. До 30-х років тут не було нічого, аж поки геологи не виявили тут великі поклади золота і інших корисних копалин. Тоді диктатор Йосип Сталін наказав колонізувати Колиму за рахунок в'язнів, яких почали відправляти сюди тисячами.

Про це пише The Guardian, нагадуючи, що Колима була найбільш суворим островом всього радянського "архіпелагу ГУЛАГ". Регіон здобув гірку славу через кошмари, які творилися в тутешніх концтаборах. Навіть за скромними підрахунками, тут загинули 100 тисяч людей під час тяжких робіт, ще 11 тисяч були розстріляні лише на Колимі.

У сучасній Росії не прийнято дуже заглиблюватися в історію "ГУЛАГ", а колекція 60-річного Панікарова стала лише одним з двох музеїв, присвячених концтаборам в усій Росії. Однак навіть Панікаров дотримується дуже дивних поглядів на тогочасні звірства радянської системи.

"Не треба дивитися на це однобоко. Люди закохувалися у таборах, народжували дітей. Все було не так і погано", - каже росіянин, додаючи, що осуд знущань у "ГУЛАГу" – це лише спланована Заходом кампанія проти Росії.

"Було модно говорити погані речі про СРСР. А тепер знову модно нападати на Росію. Санкції проти нас ввели. Захід шукає лише погані сторони", - каже Панікаров.

Оглядач пише, що такі погляди на звірства часів СРСР зараз популярні в Росії. Відколи Володимир Путін намагається згуртувати росіян навколо пам'яті про перемогу в Другій світовій війні, примусові трудові табори, через які пройшли мільйони громадян СРСР, в очах багатьох стали лише "вимушеною необхідністю". У багатьох музеях і дискусіях тема "ГУЛАГу" не ігнорується абсолютно, але вона виправдовується шляхом применшення кошмарів і за допомогою посилань на вимушеність радикальних кроків в часи Другої світової війни.

Захоплення концтаборами Панікарова почалося тоді, коли у 1981 році він переїхав на Колиму, щоб працювати на золотій шахті. Від колишніх в'язнів він почув багато історій про табори, хоча в ті часи було заборонено про це говорити. В 1989 році почалася "Перебудова" Михайла Горбачова, яка спричинила інтерес до темних сторінок радянської історії. Панікаров зміг переконати місцевого голову КДБ віддати йому мапу з позначеними координатами, де розміщені сотні концтаборів сталінської епохи. В ті часи ця інформація була все ще засекреченою. Однак Панікаров пообіцяв голові КДБ розслідувати долю його прадіда, який був в'язнем.

"Це була жорстока система. Але подумайте, як інакше можна було добути все це золото? Якби ми не добули все це золото в часи війни, можливо ми б не перемогли нацистів", - виправдовує сталінський терор росіянин.

Оглядач підкреслює, що репресії і масові висилки в "ГУЛАГ" відбувалися і після Другої світової війни. Часто в'язнів кидали в концтабори через вигадані обвинувачення. Зокрема, масові арешти і відправки на Колиму відбувалися на Заході України і в країнах Балтії.

Ольга Гуреєва з селища на Заході України була заарештована в 1945 році після того, як Червона армія звільнила регіон від вермахту. На той час їй було 16 років. Разом з родиною її звинуватили у колабораціонізмі і після тривалих тортур засудили до 20 років виправних робіт. Тепер їй 87 років і вона живе в невеликій квартирі в Магадані. Українка згорблена, майже сліпа і не може говорити про те, що з нею сталося без сліз. Її історії – це суцільні кошмари про брудний одяг, рої мух, постійний холод в бараках, про те, як довелося їсти траву, щоб не померти з голоду і про збочених наглядачів табору, які вишиковували ув'язнених жінок голими в шеренгу і "обшукували" їх.

"Моя краща подруга померла на валці лісу одного холодного дня. Я пам'ятаю: вона стояла поруч зі мною, підняла сокиру і завмерла так на хвилину, а потім просто впала мертва", - розповідає українка.

Але небагато росіян знають про такі історії. В Магадані 40-річна вчителька історії Лариса, яка не захотіла називати своє прізвище, каже, що "ГУЛАГ" був необхідним у тяжкий період історії СРСР.

"Була військова загроза від Німеччини? Була. Були шпигуни в країні? Були. Не було часу з'ясовувати, хто винен, а хто ні. Нам треба пам'ятати невинні жертви, але я думаю що репресії були необхідні", - каже вона.

В цей же час, влада Росії зараз активно використовує радянські міфи. Видання Newsweek писало, що Путін перекручує історію і повертає в Росію "сталінізм". Кремль заперечує осуд кривавого режиму Йосипа Сталіна, а правозахисній організації "Меморіал" заборонено вшановувати пам'ять жертв тогочасних репресій.

Соціологічні опитування "Левада Центру" свідчать про те, що більшість сучасних росіян виправдовують терор і сталінські чистки, називаючи їх "історичною необхідністю".

Видання New York Times раніше писало, що Путін перетворив історію на політичну зброю проти Заходу. Пам'ятні дати Другої світової війни стали інструментом, щоб підігріти націоналізм в Росії і висловити свою неприязнь до лідерів Заходу. Також видання Time писало, що Росія переписує історію, щоб заплямувати Україну під час війни. Москва навіть спробувала звинуватити Україну в "геноциді" російськомовного населення на Сході країни.