Президент Росії Володимир Путін рухає свої кордони на Захід, в глибину Європи. На Півдні Росії, на Кавказі, російська армія в цьому місяці фактично поглинула Південну Осетію, що колись входила до Грузії. У листопаді минулого року Путін прибрав до рук Абхазію, що належала раніше Грузії. Менше року тому він анексував Крим.
"Однак поки російський лідер грабує сусідів, його економіка руйнується. Ціна на нафту впала, а на нього зверху (на Путіна - ред.) обрушилися ще і санкції. Де він бере кошти на втілення в життя його псевдоімперських планів? Відповідь одна: Китай", - йдеться в статті.
В останні місяці Китай кинув російській економіці "рятувальний круг".
Так, в листопаді минулого року ВВП Росії впав на 0,5 % вперше з жовтня 2009 року. Ціна на нафту оновлює шестирічний мінімум. У цьому році економіка Росії може скоротитися на 10 %, а, можливо, і більше. Інфляція в РФ може досягти 17 % в цьому році.
Рубль впав на 49 % по відношенню до долара з кінця 2013 року, тим самим ускладнюючи ситуацію із зовнішньою заборгованістю Росії, яка становить близько $ 600 млрд. Для захисту національної валюти уряд РФ підвищив процентні ставки до 17 %, що зупиняє економічну активність. Але якщо вона знижується, рубль падає.
У минулому році відтік капіталу з РФ склав більше ніж $ 150 млрд, що в два рази більше, ніж в 2013-му. Уряд намагається зупинити потік шляхом введення "неофіційного валютного контролю", що ускладнює конвертацію рублів в долари. У підсумку це поглибить рецесію, і російські експортери не зможуть платити за сировину з-за кордону. Через відтік капіталу, валютні резерви Росії скоротилися з $ 510 млрд на початку 2014 до $ 380 млрд станом на кінець року.
Президент США Барак Обама вже заявив, що готовий посилити санкції щодо Росії. Але Путін, нахабно, звинувачує Київ і НАТО відновлення бойових дій в Україні. "А Китай робить ставку на його гру", - говориться в статті.
Існує ряд нафтових і газових контрактів, підписаних починаючи з 2013 року, що говорить про явні ознаки "енергетичного альянсу" між "драконом і ведмедем".
Ці операції починають окупатися для Путіна. Китайський імпорт російської нафти став рекордно високим у листопаді 2014-го. Завдяки, зокрема продажу нафти і газу, загальний обсяг торгівлі між Китаєм і Росією виріс на 6,8 % до $ 95,3 млрд. Путін каже, що об"єм торгівлі з Китаєм збільшиться до $ 200 млрд у 2020 році.
"Пекін, мабуть, прийняв рішення підтримати російську економіку, у будь-якому разі", - вважає видання. представник Міністерства торгівлі Китаю Шен Даньянг заявляв, що при необхідності Пекін готовий надавати необхідну допомогу в межах своїх можливостей. У жовтні Москва і Пекін погодили валютний своп на 24,4 млрд доларів.
"Навіщо Китай робить все це? У російському сильному лідері пекінські політики бачать не тільки людину, яка поділяє їх погляди, але й борця, готового кинути виклик Вашингтону, а також Пекін потребує податливого молодшого партнера", - йдеться в статті.
Китай бачить Америку як геополітичного супротивника, і цілком природно, що Пекін прагне зміцнити Кремль. Китайці "раді приєднається до Москви для розширення бізнесу, кидаючи виклик Вашингтону", вважає Олександр Салицкий з Інституту світової економіки і міжнародних відносин.
"Наскільки близькі Москва і Пекін? У минулому році Путін зустрічався з китайським правителем Сі Цзіньпіном п'ять разів", - сказано в статті.
"І що Китай отримає натомість? Пекін отримає можливість розширити використання своєї валюти в Росії, яка може потрапити під новий раунд санкцій, і поступово може бути відрізана від доларової світової фінансової системи", - пише автор. На його думку, китайські лідери мріють, що їх валюта буде використовуватися в усьому світі.
Тому, як вважає автор, Пекін буде поруч, щоб допомогти Путіну відбити атаки Заходу.
"Китайці в останні кілька місяців дали ясно зрозуміти, що вони готові розгорнути великі ресурси для цієї довгої боротьби", - резюмує автор.
Німецька газета Die Welt писала, що Росія і Китай задумали створити противагу доларової гегемонії.
Раніше видання The Daily Beast вже писало, що Америка вперше зіткнулася з двома конкурентами відразу. Китай і Росія стали основною проблемою зовнішньої політики США.