Путін ніколи не дасть спокій Україні — Financial Times

Коли президент РФ Владімір Путін говорить про Україну, у його словах часто звучить жорстокість. Опублікована у липні стаття очільника Кремля під назвою «Про історичну єдність росіян та українців» сповнена заяв про «невмирущу любов до українців» у поєднанні з погрозами насильства, якщо «любов не буде взаємною». Українці у поглядах Путіна зображуються то як «брати росіян», то як вороги РФ, пише Financial Times.

Президент України Володимир Зеленський пожартував, що у Путіна, ймовірно, є багато часу, щоб написати таку об’ємну статтю. Але зміст есе Путіна виглядає все більш тривожним, якщо його читати на тлі очевидної підготовки Москви до вторгнення в Україну.

Зараз біля кордону з Україною розміщено близько 90 тисяч російських військових, а також танки та артилерія. Минулого тижня Путін виступив з погрозливою промовою, попередивши Захід не перетинати російські «червоні лінії».

Представники адміністрації президента США Джо Байдена інформують, що Росія планує вторгнення в Україну вже на початку 2022 року. Політики у Вашингтоні та Лондоні побоюються, що ці військові плани показують реальні агресивні наміри Кремля.

Шукаючи пояснення агресивної російської поведінки, західні чиновники вказують на липневу статтю Путіна, яка розглядається як справжній вираз його поглядів.

У статті він наголошує на зв’язках історії, мови та релігії, які пов’язують Росію та Україну. Він зазначає, що ці зв’язки були ще задовго до Радянського Союзу.

Путін, якого часто звинувачують у ностальгії за СРСР, засуджує радянських лідерів, які встановили «найнебезпечнішу бомбу уповільненої дії», підірвавши зв’язки між Росією та Україною після того, як надали будь-якій частині СРСР право вийти з союзу.

«Росію справді пограбували», — вважає Путін.

Президент РФ наполягає на тому, що Україну вводять в оману «підступні іноземці». Ось тут його аргумент набуває справді тривожного повороту. Захід, за словами Путіна, веде «небезпечну геополітичну гру» і використовує Україну як «зброю проти Росії». Цей аргумент, безсумнівно, можна використати, щоб зобразити вторгнення Росії в Україну як оборонну операцію.

Щоб запобігти конфлікту, росіяни вимагають чіткої гарантії, що Україна ніколи не вступить до НАТО.

На перший погляд, Вашингтон міг би прийняти цю вимогу Москви. Насправді Україна наразі далека від вступу до НАТО. Прийняття цієї реальності може здатися не такою важливою поступкою, особливо якщо це допоможе запобігти конфлікту.

Але є дві причини, чому США та союзники по НАТО не можуть «укласти цю угоду» з Кремлем. Перша – це питання принципу: Україна – суверенна держава. Вона повинна мати можливість робити власний вибір без тиску інших країн.

Друга причина є питанням обережності. Чи дійсно загроза війни зникне, якщо Росія отримає те, про що просить?

Логіка статті Путіна полягає в тому, що сама лише незалежність України є для нього проблемою — «історичною аномалією, яку потрібно виправити». Якщо зробити поступку зараз, Путін може перейти до наступної вимоги. Росія вже анексувала Крим у 2014 році.

Агресія Путіна щодо України, схоже, пов’язана не тільки з визнанням російської «сфери впливу». Повчальним є контраст із його ставленням до Казахстану. Казахстан був частиною Російської імперії, а потім Радянського Союзу, перш ніж стати незалежною державою.

Путін намагався відновити вплив Москви в Центральній Азії шляхом утворення Євразійського економічного союзу. Але амбіції Москви зіштовхнулися з амбіціями Пекіна.

 У 2013 році президент Китаю Сі Цзіньпін оголосив про китайську ініціативу «Один пояс, один шлях». Казахстан зараз має більші торговельні зв’язки з Китаєм, ніж з Росією.

Хоча деякі представники партії Путіна «Єдина Росія» все ще заявляють про територіальні претензії щодо Казахстану, той факт, що ця колишня радянська країна вислизає із зони впливу Москви, не зустрів особливого опору з боку Кремля. 

Росіяни стверджують, що різниця полягає в тому, що Казахстан не розвиває оборонні зв'язки з Китаєм. Але зближення Казахстану з Пекіном має очевидні наслідки для безпеки.

Справжня різниця між Казахстаном і Україною може полягати в тому, що Казахстан не демонструє жодних ознак того, що стане демократичною країною. Україна ж, навпаки, постійно чинила опір спробам встановити авторитарний режим такого типу, який Путін встановив у Росії. Українська система влади багато в чому корумпована та нефункціональна. Але в країні проводяться вільні вибори і живе громадянське суспільство.

За словами Путіна, Україна і Росія тісно пов’язані історією та культурою. Той факт, що Україна пішла іншим політичним шляхом, ніж Росія, викликає незручні питання до Кремля, який любить стверджувати, що «західний лібералізм» абсолютно не підходить для Москви.

Можливо, це справжня причина, чому Україна викликає такий «інтерес» та агресію у Путіна. Стримувати російську агресію шляхом загрози масштабних економічних санкцій стало найпотужнішим викликом, що стоїть перед західним альянсом, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Байден пообіцяє Путіну найжорсткіші санкції, якщо Росія вторгнеться в Україну – Reuters

Нагадаємо, видання The Washington Post пише, що Владімір Путін планує наступ на Україну на кількох фронтах вже на початку наступного року за участі до 175 тисяч військовослужбовців. Ця інформація підтверджується документом розвідки США.

Тим часом американський президент Джо Байден заявляє, що готує комплексні ініціативи, щоб завадити російському вторгненню в Україну. Він додав, що не приймає жодних "червоних ліній" Москви, оскільки наростають побоювання, що конфлікт, що тліє, може перерости у війну.

Сергій Корсунський намагався з'ясувати справжні мотиви Кремля у статті "Натяки Путіна: навіщо Росія стягнула війська, і що робити Україні".