Путін намагається отримати поступки, розширюючи тиск на Україну — FT

Сім місяців тому Росія зібрала на кордонах України понад сто тисяч військових, що викликало велику стурбованість. Після дипломатичного тиску частина військ повернулася до Росії, але залишилася значна частина їхнього спорядження. Пізніше зустріч президента РФ Владіміра Путіна та лідера США Джо Байдена повинна була послабити напругу. Але тепер російські війська знову збираються поблизу кордонів України і подальші кроки Путіна важко спрогнозувати, пише Financial Times.

Однак той факт, що Європа знову стає свідком можливості широкомасштабного вторгнення, свідчить про невідкладність пошуку шляхів як для стримування російської агресії, так і для зміцнення довгострокової безпеки континенту.

Український кордон – це не єдине місце нестабільності в Європі. Білоруський диктатор Аляксандр Лукашенко використовує незахищених мігрантів як зброю на польському кордоні.

На Балканах також зростає напруженість. Москва користується обмеженням транспортування газу.

Деякі західні чиновники бачать у всіх цих подіях слід Росії, яка зробила скоординовані кроки з метою дестабілізації континенту або намагаючись відвернути увагу від її намірів щодо України.

Російські війська, які, згідно з повідомленнями, цього разу розташовані не лише на схід, а й на північ від України, можуть повернутися до РФ.

Однак, посилаючись на дані розвідки, західні дипломати попереджають про високий ризик ескалації взимку.

Путін намагається зміцнити свої позиції в подальших переговорах, брязкаючи зброєю або змінюючи факти.

Подібна невизначеність підкреслює реальність того, що Європа наразі перебуває у більш нестабільному становищі, ніж під час холодної війни.

Велика частина континенту колись була розділена на два табори. «Червоні лінії» були чіткими, наслідки їхнього порушення, як відомо, були катастрофічними.

Сьогодні ж існує нова категорія «проміжних» сторін: колишні радянські країни, за яких «змагаються» Москва та Захід.

«Червоні лінії» туманні та зміщуються. Небезпечна двозначність прихована за тим, як би відреагував Захід у разі вторгнення Кремля в Україну, яка не є членом НАТО.

Але за останні два десятиліття США та ЄС заохочували колишні радянські країни до демократизації та більш тісного партнерства з північноатлантичними організаціями. Демократичні країни мають моральний обов’язок підтримати їх не лише словами, але і вчинками, якщо Росія спробує захопити своїх сусідів.

Незважаючи на те, що зростання Китаю, безсумнівно, є ключовим викликом 21-го століття, демократичні союзники часто помилково розглядають Росію як загрозу другого порядку або йдуть на сумнівні поступки, спрямовані на «заспокоєння» Москви, щоб зосередити увагу на Пекіні.

Домовленості Джо Байдена з канцлером Німеччини Ангелою Меркель щодо добудови російського газопроводу «Північний потік-2» виглядали як зрада для Києва.

Ще одним пріоритетом є послідовна позиція США та Європи. СДПН (Соціал-демократична партія), яка має очолити нову коаліцію в Німеччині, досить «мирно» налаштована щодо Москви.

Але у випадку агресії проти України Берлін повинен проявити твердість. Низка стримувальних кроків, включаючи загрозу фінансових санкцій проти Кремля, а також обіцянки допомоги Києву в питаннях оборони, важливі, щоб продемонструвати Москві те, що подальші вторгнення в Україну будуть «коштувати занадто дорого».

Досвід 2014-2015 років, коли Росія та її довірені особи розглядали можливість подальшого вторгнення в Україну, але зупинилися через загрозу санкцій і несподівано жорсткі дії демократичних країн, показує, що Путін буде тиснути на Київ, поки йому не кинуть виклик.

Настав час продемонструвати Кремлю, якщо він буде і надалі посилювати агресію та тиск, він швидко зустріне опір — у різних формах, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Кремль боїться, що Україна поверне під контроль Донбас — FT

Загроза вторгнення Росії в Україну висока. Наші джерела називають два ймовірних часових відтинки, коли це може статися. На відміну від бравурних і шапкозакидацьких публічних коментарів української влади, американські партнери «вкрай стурбовані» «незвичним переміщенням» російських військ поблизу кордонів України та проводять термінові консультації зі своїми союзниками. Однак навіть формально оновлене минулого тижня стратегічне партнерство Києва і Вашингтона не дає відповіді на головне запитання. Яке? Читайте статтю Тетяни Силіної «Відкрите питання: як Америка захищатиме Україну від Путіна?».