Путін боїться не «провокацій НАТО», а розвитку демократії в Україні — The Washington Post

Якщо російські війська, зосереджені поблизу кордону України, все-таки розпочнуть вторгнення в найближчі тижні, то 21 грудня 2021 року може стати днем, коли президент РФ Владімір Путін зробив перший «риторичний постріл». Очільник Кремля, сидячи перед групою високопоставлених військових командирів фактично виклав детальне обґрунтування вторгнення, зобразивши «відповідні військово-технічні заходи» як засіб, який Москва може бути змушена використати для захисту від «провокацій з боку все більш ворожого НАТО», пригрозивши ескалацією ситуації навколо України, пише The Washington Post.

«Те, що відбувається зараз, напруга, яка розвивається в Європі, є їхньою провиною. На кожному кроці Росія була змушена реагувати. Ситуація загострювалася і погіршувалася. І ось сьогодні ми повинні якось це вирішувати», – сказав Путін.

Очільник Кремля, можливо, блефує, прагнучи домогтися поступок від уряду в Києві та адміністрації президента США Джо Байдена. Його різкі публічні заяви залишають мало простору для вирішення напруги.

Водночас, Путін звучить як людина, що поспішає. Міністр оборони Росії Сергій Шойгу, ймовірно, «готуючи російську громадську думку до війни», на тому ж засіданні виклав розповідь про нібито «провокації з використанням невідомої хімічної зброї».

За його словами, провокації «готують американські «найманці» в Україні».

Можливо, найбільш показовим є те, що Путін не виключає можливості війни, якщо Сполучені Штати та їхні союзники не дадуть офіційне зобов’язання не дозволяти Україні чи іншим колишнім радянським республікам приєднатися до НАТО – вимога явно стосується розширення сферу впливу Росії.

Але Путін і сам розуміє, що альянс не може виконати цю вимогу, тому в РФ з’явиться привід для агресії.

Сполучені Штати, тим не менш, запропонували діалог, але в разі невдачі переговорів, можна розраховувати на те, що Путін вважатиме такий результат виправданням для війни.

Варто зазначити, що у Путіна немає реального приводу для оголошення війни проти України.

Ймовірно, він боїться не сил НАТО на території України, а зростання та розвитку успішної орієнтованої на Захід демократії в Києві, існування якої дестабілізує його власний клептократичний режим. Агресивна політика Путіна є невиправданою і неприйнятною.

Проте він, можливо, не помиляється, вірячи, що може отримати те, що хоче, за допомогою «привиду війни».

Хоча українські збройні сили набагато потужніші, ніж у 2014 році, коли Путін захопив Крим, вони, ймовірно, не зможуть стримати потенційний наступ РФ.

Сполучені Штати та їхні союзники, відволікаючись на внутрішню політику та пандемію коронавірусу, можуть спробувати стримати Росію, посиливши здатність України дати відсіч агресії Кремля.

Крім того, Захід може покарати Москву економічними санкціями. Однак потенційна ефективність санкцій обмежена залежністю Західної Європи від енергоносіїв із Росії. Москва може завдати удару у відповідь за допомогою кібервійни або інших засобів.

30 років тому розпався Радянський Союз. Ця подія відкрила нові широкі можливості для свободи та самовизначення в Європі, лише Путін відкрито скаржився на геополітичні наслідки розпаду СРСР. Ймовірно, він прагне відродити Радянський Союз, використовуючи силу та примус, але погрожуючи Україні він наближається до точки неповернення, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Путін звинуватив Україну у підготовці нападу на бойовиків “ДНР” та “ЛНР”, і Захід у спробах завадити Росії втрутитися

Нагадаємо,США та НАТО виступили із вимогою до Росії надати гарантії ненападу на Україну. Своєю чергою у МЗС України нагадали: найкращими гарантіями з боку Росії буде припинення війни. У РФ вимоги проігнорували, заявивши про "втручання у внутрішні справи" країни, натомість висунули власні.

Росія вчергове грає на підвищення ставок, аби домогтися "розрядки" на власних умовах. Загрозою ескалації на російсько-українському кордоні Москва домоглася саміту Джо Байдена та Владіміра Путіна 7 грудня, а також консультацій з НАТО стосовно "питань, які непокоять" – щодо розширення Альянсу завдяки приєднанню України та Грузії.