Антикорупційна прокуратура Молдови оскаржила вирок у справі олігарха Володимира Плахотнюка, якого колись називали "господарем Молдови", вважаючи покарання занадто м'яким. Обвинувачі вимагали збільшити термін. Про це 6 травня повідомляють на сайті прокуратури.
Вирок ухвалив 22 квітня Кишинівський районний суд (Буюканський відділ). Екс-главу Демпартії Молдови, бізнесмена Володимира Плахонюка було засуджено до 19 років позбавлення волі. Антикорупційна прокуратура вважає, що покарання виявилося занадто м'яким порівняно зі збитками, завданими діями Плахотнюка державі Молдова.
Прокурори наголошують, що суд підтвердив провину підсудного на підставі очевидних доказів і встановив, що діяння були вчинені навмисне в рамках злочинної організації. При цьому було доведено його провідну роль, зокрема в організації та керівництві. Проте призначене покарання не відображає тяжкості діянь.
"Згідно з доказами, злочини завдали величезної шкоди банківській системі та серйозно зашкодили економіці, іміджу та довірі до державних інститутів. Обвинувачення наголошує, що не існує пом'якшувальних обставин, які виправдовували б пом'якшення покарання, а суд недостатньо врахував особу підсудного та ризик вчинення ним нових злочинів", — йдеться в повідомленні прокуратури.
Прокуратура попросила суд частково скасувати вирок, переглянути справу і застосувати покарання у вигляді 25 років позбавлення волі.
Також прокурори оскаржують відмову суду в конфіскації сум у розмірі 39,2 млн доларів США та 3,5 млн євро.
"Наголошуємо, що відшкодування збитків і спеціальна конфіскація є різними заходами, що переслідують різні цілі, і можуть застосовуватися одночасно", — уточнили обвинувачі.
Нагадаємо, найвідомішого в Молдові олігарха Плахотнюка вважають причетним до так званої "крадіжки століття" — розкрадання з трьох банків Молдови мільярда доларів, що на той момент становило близько 12% ВВП країни.
Його вважають "прагматичним", зауважуючи при цьому, що він міняв позицію залежно від обстановки і заради збереження влади. Заявивши про себе як проєвропейський політик, який декларував деякий час проєвропейський курс, він все ж більше був націлений на контроль державних потоків, а не ідеологію.
Останніми роками деякі джерела називали його "проросійським" — через можливі спільні контрабандні схеми та причетність до фінансування. Повідомлялося, що в нього був російський паспорт (а також ще десять паспортів, включно з українським).
