Повному відновленню союзу Америки та Європи заважають внутрішні проблеми — FT

Відносини між ЄС та Америкою нагадують стосунки «проблемних пар» знаменитостей - вони посміхаються перед камерою на червоній доріжці і поводяться так, ніби все добре, але насправді, це все гра на публіку, пише Financial Times.

Недавній саміт G7 зафіксував спільні фото і навіть певний прогрес навколо торговельних конфліктів, зокрема «перемир'я» Airbus-Boeing. Але в підсумку Європа і досі скептично ставиться до того, чи є адміністрація президента США Джо Байдена лише «проміжною зупинкою» на шляху до чергового нападу токсичного популізму. Тим часом американці розчаровані ЄС через те, що блок намагається балансувати між більш щільним трансатлантичним союзом і тіснішими відносинами з Китаєм.

Але так не має бути. Якщо ЄС справді хоче захистити ліберальні цінності, йому потрібна Америка. І якщо США справді хочуть відокремитись від Китаю економічно у таких стратегічних сферах, як напівпровідники, зелена енергетика та електромобілі, їм потрібен попит не лише з внутрішнього ринку. Америка та ЄС разом набагато сильніші, але справжній союз вимагає реальної довіри та розуміння з обох боків.

По-перше, ЄС не має помилково сприймати нову промислову стратегію Америки, яку минулого тижня виклав директор Національної економічної ради Брайан Діз. США не обирають протекціонізм, Америка просто обирає шлях, яким ідуть більшість інших розвинених держав та країн, що розвиваються. Нова промислова стратегія США – це частина звичайного економічного планування, яка передбачає стратегічні інвестиції у технології та використання потужності державних закупівель для підтримки місцевих робітників та бізнесу.

Крім цього, план має на меті продукувати більше внутрішньої та глобальної економічної стійкості, зокрема, шляхом розширення таких сфер, як напівпровідники, де 75 відсотків потужностей зосереджено в Китаї та Східній Азії, згідно з недавніми підрахунками. Майже всі найсучасніші у світі напівпровідники, близько 92 відсотків - знаходяться на Тайвані.

Можливо, це не така вже й погана стратегія, враховуючи геополітику регіону? Але ЄС точно так не думає. Стратегія Європи «Цифровий компас» має подвоїти власну частку випуску мікросхем до 2030 року. 52 мільйони доларів, затверджених Сенатом США для активізації внутрішнього виробництва напівпровідників є гарним доповненням до цього. Але правда полягає в тому, що для відновлення промислової бази Америки в галузі мікросхем знадобиться десятиліття і більше, і навіть тоді США потребуватимуть партнерів, щоб створити достатній попит.

Такі союзники, як Японія та Південна Корея, а також Нідерланди, могли б зіграти вирішальну роль в оновлених ланцюгах постачання напівпровідників. Створення меншої концентрації - як на регіональному рівні, так і всередині конкретних компаній, було б позитивним моментом для світових ринків.

В «ідеальному світі» союзники США, ЄС та Азії спільно працюють над створенням загальних галузевих стандартів, щоб додаткові інновації та попит могли поширюватися у глобальному масштабі, зокрема розвиваючи такі сфери як чисті технології та ШІ.

Іншим способом для ЄС і США знайти спільну мову вже зараз було б «зосередитись на узгоджених відповідях на наявні виклики в рамках їх власних демократій», а не на Китаї. Адже відносно Китаю та США, європейці не хочуть обирати сторону, говорить аналітик Рено Ласс.

Ці виклики можуть включати все - від регулювання великих технологій до спільних цілей щодо зміни клімату, можливо навіть щось таке амбіційне, як встановлення податку на вуглець. Попри спротив деяких європейських країн, зокрема Польщі, не виключено, що ЄС викладе проект пропозиції щодо механізму регулювання викидів вуглецю. США можуть відповісти власною пропозицією.

Але це також і серйозний виклик для адміністрації Байдена. Двопартійна угода про інфраструктуру включала чисту енергію, але лише частково. Однак це крок, який відповідає заявленій меті - поставити зміну клімату у центр промислової стратегії. Це також допомогло б вирішувати певні спільні питання щодо торгівлі з Китаєм.

Адміністрація Байдена може використати майбутній «демократичний саміт», який обіцяє організувати Білий дім, як місце для початку спільного шляху. Уже існує коло обміну ідеями між США та ЄС у таких сферах, як цифрове регулювання та приватність, а Загальне європейське положення про захист даних вже спонукає деякі американські штати приймати потужніші закони про конфіденційність.

Можна було б організувати більше співпраці з таких питань, як свобода преси, принципи регулювання галузі штучного інтелекту та геномних досліджень. Все це могло б створити нову основу для трансатлантичних відносин, яка зосереджена на виправленні внутрішніх слабкостей та зміцненні регіональних сил, а не лише на протистоянні з Китаєм. Америка та ЄС сильніші разом, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Байден: Співпраця з Росією можлива, якщо це в інтересах обох країн

Президент Росії Володимир Путін рідко звертається безпосередньо до громадян Заходу щодо прийняття дружньої співпраці з Росією. З моменту його промови на Мюнхенській конференції з безпеки 2007 року його тон був зухвалим і навіть не натякав на примирення. І все ж 22 червня німецька газета Die Zeit опублікувала статтю Путіна, яка фактично закликає європейців відмовитися від США як стратегічного партнера і налагоджувати відносини з Росією. Путін намагається зруйнувати відносини США та ЄС, пише Bloomberg.