Політику "єдиного Китаю" варто зберегти попри абсурдність - The Economist

Не багато дипломатичних софізмів так майстерно сформульовані, як американська політика "єдиного Китаю". Просте повторювання цієї мантри чиновниками США допомогло зберегти мир між двома ядерними державами.

Якщо Америка відмовиться від цієї політики, материковий 3 розлютиться. Спалахнуть антиамериканські протести. Уряд в Пекіні може відповісти військовою атакою на Тайвань чи на американські сили в регіоні. Світова економіка зазнає удару, а мільйони життів будуть поставлені під загрозу.

Про це сьогодні пише The Economist, нагадуючи, як президент Дональд Трамп легковажно заявив, що може відмовитися від політики "єдиного Китаю", якщо Пекін не піде на домовленості з Вашингтоном в області торгівлі. Пізніше, щоправда, в розмові з лідером КНР Си Цзиньпіном американський президент запевнив, що його країна і лишиться прихильною до політики "єдиного Китаю". Але вона все одно лишилася в дуже хиткому стані. Трампу варто зробити все, щоб бажання США зберегти статус-кво було очевидним і надійним.

Видання зауважує, що політика "єдиного Китаю" - це вигадка. В часи, коли її сформулювали, уряди як в Пекіні, так і в Тайбеї претендували на контроль над всім Китаєм. До 1970-х років Америка визнавала лише "вільний Китай", той, що на острові Тайвань. А потім Вашингтон, зважаючи на те, що обидва уряди вважали себе законною владою на усіх китайських територіях, вирішив оголосити підтримку "єдиному Китаю", не уточнюючи при цьому, який з урядів вважає справжнім.

Це було потрібно для задобрювання комуністичного КНР, оскільки президент Річард Ніксон хотів схилити його на свій бік у холодній війні проти СРСР. Комуністи хотіли б, щоб Америка погодилася з їхнім принципом "єдиного Китаю", згідно з яким Тайвань вважається сепаратистським регіоном. Але їх задовольнило і те, що США вивели свої війська з острова і погодилися на дипломатичне визнання КНР. І те, і інше Вашингтон зробив у 1979 році. Таким чином, вигадка закріпилася.

Це призвело до надзвичайного розвитку двох великих держав. Їх розділяла ідеологія, але об'єднувала спільна ворожість до СРСР, а потім і спільне бажання розвивати торгівлю і процвітати. Однак, питання Тайваню лишається між ними. КНР не відмовилася від своєї мрії взяти під контроль острів і не виключає можливість застосувати силу, якщо доведеться. Америка ж продовжила продавати зброю Тайваню. "Акт про відносини з Тайванем" вимагає, що США будуть "глибоко стривожені" актом агресії проти уряду на острові. Цей натяк можна трактувати як американське зобов'язання прийти на допомогу, якщо буде потрібно.

КНР неодноразово висловлював невдоволення цим. Її нарощення військової потужності не в останню чергу був продиктований бажанням стримати США від захисту Тайваню. Якщо Пекіну вдасться змусити Вашингтон не втручатися, він може наважитися на спробу силою підпорядкувати собі острів.

Ця порохова діжка тепер нависла над розвитком тайваньської демократії. З 90-х років острів почав відходити від автократії. Тайванці прагматичні. Минулого року вони обрали президента, який лояльно ставиться до ідеї проголошення незалежності Тайваню, але водночас не хоче загострювати ворожнечу з Пекіном. Багато-хто в Тайбеї вважає, що острову вистачає наявної самостійності. Мало хто хоче дратувати Китай формальним проголошенням незалежності. Але тайванці теж ставлять під питання ідею "єдиного Китаю". Вони вважають материкову китайську державу абсолютно іншою країною і не хотіли б, щоб сусідня автократія раптом поглинула їх. Тайвань ніколи не був під контролем комуністів. З 1895 року він перебував під управлінням материкового уряду менше п'яти років.

Більшість тайванців були б раді, якби вигадка про "єдиний Китай" збереглася. Але чи це буде так? Компартія ніколи не відмовлялася від своїх амбіцій. І одного дня для того, щоб зміцнити свою популярність, вона може спробувати захопити Тайвань.

Амерканська здатність і бажання стримувати КНР життєво важливі не лише для Тайваня, а й для більш широкої ролі США у світі. Зброя, яку Вашингтон продає Тайбею, не допоможе острову довго захищатися від китайської армії в разі агресії. Але ці поставки можуть стати сигналом, що США не байдужі до долі Тайваня, і Пекіну варто про це пам'ятати. Замість того, щоб використовувати острів як розмінну монету, Америці варто продовжити свою військову підтримку Тайбея. І якщо мантра про "єдиний Китай", попри свою неправдивість, дозволяє зберегти мир, тоді воно того варте.

Раніше видання Financial Times писало, що Тайвань боїться опинитися затиснутим між Китаєм і США. Політики і аналітики на Тайвані переконані, що Пекін посилює тиск на демократичний острів через поведінку Трампа.

А колишній представник США в ООН Роберт О'Браян на сторінках видання The National Interest застерігав, що Тайваню варто готуватися до спроби КНР розіграти кримський сценарій. Пекін може почати тиснути на 22 країни, які досі визнають суверенність Тайваню і вимагати від них розриву дипломатичних відносин з ним на користь Пекіну. Також комуністичний Китай може розгорнути широкомасштабні військові навчання в акваторії біля острову.