Політика США щодо Росії управляється на автопілоті — Foreign Policy

У ході передвиборної кампанії нинішній президент Дональд Трамп пообіцяв поліпшити відносини США з Росією, і у звіті спеціального прокурора Роберта Мюллера докладно описано, як його співробітники намагалися домогтися цього. Вони встановили контакти на високому рівні, створили секретні канали зворотного зв'язку і прагнули пом'якшити позицію Республіканської партії щодо Росії напередодні з'їзду партії 2016 року, пише Емі Макіннон для Foreign Policy.

Тим не менше, відносини США і Росії залишалися прохолодними протягом усього президентства Трампа. Це змусило багатьох у Вашингтоні та Москві ламати голову над невідповідністю між тим, що Трамп говорив про російського президента Володимира Путіна - або просто так майже ніколи не критикує його, - і між тим, що зробила його адміністрація.

Незважаючи на захоплені слова президента США щодо свого російського колеги, його адміністрація зайняла жорстку позицію щодо Росії, спираючись на політику свого попередника, накладаючи додаткові санкції, виганяючи десятки російських дипломатів і надаючи збройну підтримку Україні - крок, який екс-президент Обама не хотів робити.

Результатом стала розрізнена політика Росії, вважають експерти.

За Трампа у США було дві політики щодо Росії: що говорить президент і що робить адміністрація. Колишні чиновники і російські експерти пов'язують це невідповідність з хаосом перехідного періоду, призначенням бувалих росіян на високі пости, ретельним розслідуванням Мюллером зв'язків Трампа з Росією і наполегливим Конгресом.

Той факт, що політика адміністрації Росії щодо Росії пішла в протилежному напрямку від передвиборної риторики Трампа, трохи незвичний для президента, який з нетерпінням прагнув виконати свої зобов'язання з інших питань, таких як вихід з НАФТА і стіна вздовж кордону з Мексикою.

У своєму першому зовнішньополітичному виступі в якості кандидата в президенти Трамп пообіцяв встановити більш тісні зв'язки з Росією в разі обрання.

Колишній високопоставлений чиновник адміністрації, який попросив залишитися анонімним, сказав, що з тих пір, як Трамп вступив на посаду, Росія стала такою політичною "гарячою картоплею", що ніхто в Білому домі не хоче обговорювати цю тему, навіть рутинні питання. "Ніхто не хоче ставити себе перед розстрільною командою", - сказав цей колишній чиновник.

Якщо б не було розслідування Мюллера, Трамп, можливо, почував би себе більш вільним для просування в бік Путіна, але все одно був б радикально інший Конгрес і серйозні зміни в призначеннях співробітників, щоб це стало реальністю, заявили російські спостерігачі і колишні високопоставлені чиновники Foreign Policy.

Президенти Обама і Джордж Буш прагнули поліпшити відносини з Москвою під час їх перебування на посаді, але вторгнення Москви в Україну і втручання у вибори зробили неможливим політичне обґрунтування для цього в останні роки, сказав Деніел Фрід, колишній координатор Держдепартаменту з політики санкцій.

Після того, як Росія зайняла перше місце в списку зовнішньополітичних проблем після анексії Криму в 2014 році, співпраця з Росією стала добре налагодженою машиною до того часу, коли Трамп переміг на виборах. У перехідний період колишні високопоставлені представники адміністрації, що працювали в Росії, кажуть, що у відсутність яких-небудь чітких вказівок з боку Білого дому кар'єрні чиновники продовжували свою роботу, як і раніше.

Жодої подібної угоди не з'явилося, але в лютому 2017 року New York Times повідомила, що ряд партнерів кампанії Трампа працювали над мирною угодою, яке призведе до скасування санкцій і надання Росії Кримського півострова у відповідності з довгостроковою угодою про оренду. Пропозицію було доставлено Майклу Флінну незадовго до того, як він подав у відставку з посади радника з національної безпеки, щоб ввести чиновників в оману щодо його взаємодії з російським послом.

У той час як Трамп і члени його оточення, можливо, прагнули поліпшити відносини з Росією, колишні чиновники адміністрації та російські експерти кажуть, що це не було відображено в призначеннях, оскільки досвідчені дипломати та "руки Росії" були обрані для заповнення ключових постів.

Незважаючи на ці призначення, зберігалися побоювання, що одним рухом руки президент зможе скасувати санкції США відносно Росії. Ці побоювання розвіялися влітку 2017 року, коли Конгрес майже одноголосно прийняв законопроект про введення широких санкцій щодо Росії.

Відомий під абревіатурою CAATSA, яка означає "Закон про протидію супротивникам Америки допомогою санкцій", закон обмежує можливості президента в односторонньому порядку скасовувати санкції. Санкції були накладені на Росію за її анексію Криму і роль у розпалюванні війни на сході України.

Санкції вже давно б'ють по Москві. У звіті Мюллера докладно розповідається, як після перемоги Трампа Путін провів нараду, щоб обговорити перспективи подальших санкцій США. Незважаючи на те, що є ще способи, за допомогою яких президент міг би зробити символічні кроки в бік Москви, він обмежений у своїх можливостях.

"В цілому, політика США-Росія знаходиться на автопілоті з моменту прийняття CAATSA", - сказав Вайдич, який в даний час є президентом стратегічної консультативної фірми Yorktown Solutions.

Мюллер завершив розслідування "російського справи" в березні. Спецпрокурор прийшов до висновку, що Росія втручалася у вибори президента США 2016 року, і Трамп отримав від цього вигоду, але в змові з Росією не перебував.

18 квітня Мін'юст США опублікував повну версію доповіді Мюллера. У документі майже 450 сторінок, деякі з яких приховані з міркувань секретності - зокрема, в тій частині, де описані конкретні приклади втручання РФ у вибори президента США 2016 року.

Детальніше про звіт Мюллера читайте в статті Олександра Хари "Чи вислизнув Трамп із-під ковпака Мюллера?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".