Політика Байдена щодо Китаю і Росії розчарувала деяких союзників США — FT

Президент США Джо Байден прийшов на посаду, проголосивши, що визначальним питанням нинішньої ери є те, чи будуть демократичні країни сильнішими, ніж автократії. Водночас загрози для демократії у всьому світі лише посилилися, пише Financial Times.

Китай розширює тиск проти Тайваню. Байден провів відеозустріч із президентом РФ Владіміром Путіним після того, як Росія почала стягувати військових до кордонів України.

Проте поведінка президента США в змаганні демократії проти автократії — зокрема з його непродуманим онлайн «Самітом за демократію», виглядає менш впевненою, ніж сподівалися багато американських союзників.

З одного боку Байден відносно вдало впорався з елементами зустрічі з Путіним. Активний обмін розвідувальними даними з членами НАТО та ЄС допоміг залучити підтримку для стримувальних заходів проти російської агресії.

Загроза санкцій, зокрема блокування конвертації рубля в долари, повинна поставити Кремль «на паузу».

Західні союзники також натякнули, що новозбудований газопровід «Північний потік-2» може бути заблокований у разі вторгнення Росії. Хоча такий відкритий геополітичний проект слід було зупинити ще задовго до цього.

Байден також запропонував Путіну переговори, пов’язані зі «стурбованістю Москви потенційним розширенням НАТО». Проте президент США міг допустити помилку. Незрозуміло, що він зробив передумовою для відходу російських військ.

Сигналізуючи про включення Росії та чотирьох великих союзників по НАТО до спільних переговорів, він пішов на поступки Путіну.

Водночас Байден спробував запевнити президента України Володимира Зеленського та дев’ятьох східноєвропейських членів НАТО, що він не пішов на поступки тиску Росії і Київ буде учасником будь-яких переговорів, що будуть стосуватися саме України.

Ця ситуація створила «незручний фон» для демократичного саміту Байдена.

Формальні організації, які вимагають дотримання демократичних цінностей, зокрема НАТО та ЄС, існують вже давно. Скликання неформального «клубу» демократичних країн викликає незручні запитання щодо того, кого до нього варто запрошувати.

Чому неліберальний польський уряд, але не Угорщина? Чому Індія, союзник США, чия демократія рухається в неправильному напрямку, але не Туреччина? Чому деякі слабкі африканські демократії, але не більш стабільні демократичні країни з Азії?

Офіційні особи Білого дому натякнули, що «різноманіття учасників» сигналізує про те, що саміт не був «постановою», і всі демократії мають можливість вдосконалюватися, включно з США.

З одного боку, корисно поділитися «нотатками» щодо боротьби з корупцією та інституційного розвитку. Однак існує небезпека довіряти пропаганді автократів про те, що демократія йде на спад, особливо після заяв Байдена про «глобальну демократичну рецесію».

Такі ініціативи ризикують спровокувати контрсоюзи. Представники Росії та Китаю в США написали спільну статтю, в якій звинувачують адміністрацію Байдена в розпалюванні «ідеологічної конфронтації» в стилі холодної війни.

Для Америки ключем до зміцнення демократії є рішучість, створення власних «червоних ліній» і готовність їх захищати.

Організація Freedom House, яка заявила про занепад глобальної демократії, про який згадував Байден, також попереджає, що провідні демократичні країни повинні «навести порядок у себе вдома».

Це також стосується протистояння республіканців і демократів у США. У Байдена, для прикладу, не вистачає голосів, щоб захистити демократію, тоді як деякі штати ухвалюють закони, що обмежують доступ до голосування. Солідарність з іншими демократичними країнами має значення, але не менш важливо показувати власний приклад, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Саміт Байдена за демократію не такий демократичний, як очікувалося — The Economist 

У Сполучених Штатах у режимі відеоконференції пройшов скликаний Джо Байденом Саміт за демократію. Українське самолюбство має тішити, що офіційний Київ отримав запрошення на цю віртуальну здибанку світових лідерів, а Росія — ні.

Мета саміту, за словами американського лідера, «оновити демократію дома і протистояти автократіям за кордоном». Та насправді — це відчайдушна спроба підтвердити статус США як глобального лідера демократичного світу.

Про одну з головних ініціатив адміністрації Байдена в царині зовнішньої політики читайте у статті Геннадія Друзенка «Ностальгія Байдена: навіщо президент США скликав новий саміт».