Погрози Путіна приховують слабкість Росії — FT

Поділитися
Погрози Путіна приховують слабкість Росії — FT © Офіційний сайт Кремля
Регіональна сфера впливу, що складається з корумпованих автократій, вразлива до повстань і нестабільності.

«Росія в облозі. Вороги країни наблизилися до її кордонів. Ворожий альянс НАТО погрожує зближенням з Україною, яка історично та духовно є частиною Росії. Очолити боротьбу Кремля випало президенту РФ Владіміру Путіну» — саме таку пропаганду поширює російський уряд на тлі переговорів із Заходом, пише Financial Times.

Росія тим часом згрупувала війська на кордоні з Україною, відкрито погрожуючи своєму сусіду. Але при цьому Москва стверджує, що це оборонна реакція на розширення НАТО.

Кремлівський наратив — це викривлення правди. Немає ризику нападу НАТО на Росію. Причина того, що так багато країн приєдналися до альянсу в 1990-х роках, полягає саме в тому, що вони бояться російської агресії. Крім того, зараз важко говорити про реальну перспективу вступу України до НАТО.

У результаті будь-які поступки, які Захід міг би запропонувати на переговорах цього тижня — щодо розміщення військ або нерозширення альянсу, остаточно не вирішать проблему агресії Путіна. Це тому, що реальні загрози для режиму Кремля внутрішні.

Минулого року у Росії пройшли демонстрації на підтримку лідера опозиції Алєксєя Навального. Відеорозслідування опозиціонера викрило багатство Путіна та його оточення. Кремль із все більшою запеклістю стверджує, що всі його внутрішні опоненти є «іноземними агентами». Насправді це в більшості звичайні росіяни, які не підтримують режим Кремля і знають, що фальшиві вибори не дають надії на зміни. Після невдалої спроби вбити Навального Кремль ув’язнив опозиціонера. Але Навальний все ще залишається більшою загрозою для Путіна, ніж НАТО.

Уявивши себе втіленням російського націоналізму, Путін поєднав загрози власному правлінню із загрозами для нації. Але особиста безпека Путіна і національна безпека Росії – це не одне й те саме.

Існує зв’язок між внутрішніми проблемами Путіна та його агресивною зовнішньою політикою. Єдиний тип уряду, який Путін може терпіти на кордонах Росії, - це корумпована автократія, що відображає режим Кремля. Справжня демократія запропонувала б альтернативну модель, яка могла б стимулювати опозицію в Росії.

Корумповані автократії, яким Кремль надає перевагу, за своєю суттю нестабільні через соціальний опір, який вони викликають. Саме опір народу повалив проросійський уряд в Україні.

Незручність для Кремля принесли і протести в Казахстані, адже він змушений був відправити війська, щоб допомогти придушити заворушення напередодні переговорів США і Росії. Казахстан – це країна, в якій середній дохід становить близько 570 доларів на місяць, але для прикладу, сім’я Нурсултана Назарбаєва, який керував країною з 1991 по 2019 рік, придбала іноземну нерухомість на суму щонайменше 785 мільйонів доларів.

Протести в Казахстані можуть бути пов'язані з міжусобицями в правлячих колах. Але такі проблеми притаманні корумпованим автократіям. Будь-який натяк на зміну керівництва створює нестабільність. Для Путіна ця дилема може здатися знайомою.

Казахстан – не єдиний сусід РФ, який переживає потрясіння. З моменту фальсифікації виборів у Білорусі тамтешній диктатор Алєксандр Лукашенко жорстоко придушує внутрішню опозицію. Тепер Кремлю доводиться підтримувати уряди Казахстану та Білорусі, погрожуючи вторгненням в Україну.

Ці проблеми варто згадати на тлі розмов про міцність позиції Росії на переговорах із Заходом. Насправді сучасна РФ небезпечно близька до того, щоб повторити історію Радянського Союзу, який «підтримував» своїх сусідів «вторгненням або залякуванням». Вторгнення в Україну в 2022 році не забезпечить виживання системи Путіна.

У довгостроковій перспективі напад на Україну лише погіршить проблеми безпеки Росії та послабить внутрішній вплив Путіна. Якщо війна затягнеться, російські втрати зростуть. Конфлікт також руйнує економіку та посилює ізоляцію країни.

Напад Росії на Україну додасть НАТО цілеспрямованості і може спровокувати розширення альянсу, на яке скаржиться РФ. Фінляндія та Швеція обговорюють вступ до НАТО, оскільки вони стурбовані агресією Москви.

Навіть якби Росія змогла встановити маріонетковий уряд у Києві, пам’ять про агресію Москви дала б історичний поштовх українському народу, закріпивши поділ між Росією та Україною. Це не було б перемогою для Кремля, резюмує видання.

Росія представила Заходу справжній ультиматум — проєкти двох договорів, один із США, один із НАТО — про «гарантії безпеки». У Москві намалювали свою «формулу нового світу» і вважають, що решта світу має її прийняти. Захід міг висунути свої ультиматуми Росії і 2008-го, і 2014-го, але не зробив цього. Втрачена на великій шахівниці ініціатива дорого обходиться учасникам гри всього через кілька ходів. Чи піде Захід на поступки Росії? Детальніше читайте у статті Сергія Корсунського «Ультиматум Путіна та переговори Росія—США: чи здадуть Україну».

Поділитися
Дивіться спецтему:
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі